Окружний адмінсуд Харкова скасував перейменування проспекту Григоренка на Жукова

Харківський окружний адмінсуд задовольнив позов партії "Свобода", яка оскаржувала повторне перейменування просп. Григоренка на просп. Жукова. Рішення ще не набрало законної сили — міськрада подаватиме апеляцію.

Про це із зали суду повідомив кореспондент Суспільного.

 

"Позов задовольнити, визнати протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 року №2075/20. Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили... після закінчення строку подання скарги всіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду", — оголосив суддя Андрій Сліденко.

Під час засідання представник позивача Андрій Коломійцев зазначив, що рішення міськради повернути проспекту ім'я Жукова порушує Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та Закон України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій".

"Харківська міська рада вже вдруге прийняла рішення про перейменування проспекту Петра Григоренка в маршала Жукова... Ми вважаємо, що під час другого перейменування були процесуальні порушення, але ми не будемо на цьому наполягати... На нашу думку, це рішення порушує обидва закони", — сказав Коломійцев.

 

Відповідач — представник Юридичного департаменту міськради Костянтин Прокоп'єв — посилався на висновок військового дослідження експерта науково-дослідчої комісії.

"За ним: маршал Радянського Союзу Жуков Григорій Костянтинович брав участь у вигнанні нацистських окупантів з України в період з 1942-1944 років у ході Великої вітчизняної війни, що була одним з етапів Другої світової війни 1939-1945 років...

З території саме України.... вчинив героїчний вчинок задля вітчизни. Тому він формально не підпадає під дію Закону 317 про так звану декомунізацію... Вважаю рішення законно обґрунтованим, а позов безпідставним", — заявив Прокоп'єв.

Міськрада подаватиме апеляцію, сказав Прокоп'єв.

Суд пікетували представники громадських організацій та політичних партій "Демократична сокира", "Свобода" і "Сокіл" з плакатами "Харків — без Жукова!".

 

Участь в акції взяли не менше 20 учасників.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".