Створено браузерну гру «Гетьманщина»

«Гетьманщина» – це компʼютерна гра, в якій гравець бере на себе відповідальність за долю української козацької держави, Війська Запорозького, яка з’явилася на наших землях після великого козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького. Ваше завдання – якнайдовше зберігати державу, з усіх боків оточену ворогами

На сайті https://historygame.net/ розміщено історично-політичну гру "Гетьманщина".

Гра присвячена подіям, які відбувалися у XVII столітті на території Війська Запорозького або Гетьманщини.

Головне завдання гри - збереження суверенітету та незалежності Війська Запорозького. Гравець отримає змогу впливати на політичні та дипломатичні рішення, розбудовувати економіку держави, візьме участь у війнах. І хоч кардинально змінити хід історії неможливо - всі ключові події того часу відбудуться, та лише від гравця залежить якою країна до них дійде, та чи дійде взагалі.

 

В огляді гри на сайті itc.ua стверджується, що ""Гетьманщина" – дуже важлива для сучасної України гра, і ми пробачимо їй деякі недоліки, насамперед дуже просту графіку.

За що ще треба похвалити "Гетьманщину", так це за непогані українські тексти та за невеликі історичні довідки про кожну з подій та кожну історичну особу, що брала в ній участь. "Гетьманщина" більшою мірою не гра, а інтерактивний підручник історії, з деякою варіативністю в межах реального історичного потоку. Після закінчення гри, як би й коли би вона не скінчилась, ви матимете змогу порівняти ті рішення, що приймали ви, з тим, як це було насправді.

Критики вважають, що "Гетьманщина" поступається багатьом іграм по графіці та по складності геймплею. Однак, усе ж рекомендують цю гру майже всім. "Було б дуже добре, якби "Гетьманщину", як допоміжний інтерактивний посібник, додали б до курсу історії України у школі" - йдеться у огляді.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».