39 відсотків поляків хочуть цензурувати істориків

Джерелом прагнень цензурувати є нарцистична національна ідентичність поляків

Такі дані оприлюднила компанія Ipsos на замовлення сайту OKO.press.

Питання, яке задавали соціологи звучало таким чином: "Чи треба позивати до суду істориків, які ставлять під загрозу репутацію Польщі, наприклад, написавши про участь поляків у Голокості?".

Приводом для опитування став процес проти дослідників Барбари Енгелькінг та Яна Грабовського. Вони у своїй книжці розповіли історію Едварда Маліновського, який в роки Другої світової війни пограбував єврейку, що переховувалась від знищення нацистами.

Польський суд виніс вирок про сплату істориками 100 тисяч злотих.

В ході соціологічного опитування виявилось, що 39% поляків підтримують позови проти істориків. Щоправда, 51 % висловились "ні" або "швидше ні".

 

Психолог, професор Міхал Білевич прокоментував цю статистику:

"Звідки виникає бажання цензурувати історію? По-перше, від когнітивного конформізму. Люди, закриті до нових знань, готові пристосуватися до більшості, з люттю реагують на будь-які спроби порушити консенсус щодо історії. Історія, на їх думку, повинна бути такою, якою вони її вивчили у школі, і крапка.

Другим джерелом тенденції є нарцистична національна ідентичність. Отже, найбільші цензори - це не люди, які по-справжньому пишаються історією власної нації, а ті, хто глибоко перконаний, що їх предки поводились аморально у минулому"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.