У Польщі ідентифікували рештки солдата австро-угорської армії із Закарпаття

У Підкарпатському воєводстві на горі Манілова в Бещадах (гірський Карпатський регіон, що охоплює Польщу, Україну й Словаччину) на минулих вихідних польські та українські волонтери впорядкували військове поховання періоду Першої світової війни

Про це пише Depo.Закарпаття з посиланням на Юрія Фатулу – керівника громадської організації "Memento bellum" із Ужгорода.

 

Акція проведена польськими громадськими пошуковими організаціями "Galicija" та "Zwiadowci hystorii" при підтримці лісництва та мерії м.Балігруд.

Гору Манілова (810 метрів над рівнем моря) у березні 1915 р. штурмував і 85-й Мараморосько-Угочанський піхотний полк із Ужгорода. Він зазнав величезних втрат – 900 убитих і замерзлих. Загиблих поховали на вершині гори в братських могилах як невідомих солдатів.

У травні 2021р. польські пошуковці заклали на горі військовий цвинтар, почали ексгумації і першим знайденим, ідентифікованим і перепохованим солдатом став 22-річний рядовий Петро Драгун родом із с.Новоселиця Тячівського району Закарпатської обл. Волонтери організації "Memento bellum" поклали на могилу солдата вінок і запалили лампадку – вперше за 100 років.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.