Три держави за добу: як Карпатська Україна проголосила незалежність. ВІДЕО

Сьогодні вийшла четверта серія історичного проєкту «10 Днів незалежності України».

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 

"Останні 24 години ми прожили в трьох різних державах. Прокинулися в Чехословацькій Республіці. До вечора Карпатська Україна була вільною країною. Наступного дня прийшли мадярські вояки", — ці рядки належать британському журналісту Майклу Вінчу.

І стосуються вони важливої дати в нашій історії — 15 березня 1939 року, коли проголосили створення Карпатської України. Протрималася молода держава недовго — всього один день.

Цей день був радісним і трагічним водночас.

У невеликому гімназійному спортзалі Хуста проголошували створення нової держави — Карпатської України. Це була давно омріяна незалежність, на котру українці, що проживали тут, сподівалися століттями.

Проте неподалік від міста вже наступали угорські війська, яких всіма силами намагалася стримати група карпатських січовиків. Вони тримали останню барикаду держави як от-от мала створитися. І це все попри погане озброєння, слабкий вишкіл і той факт, що їх було значно менше.

Незалежність Карпатської України проголосили, а вже через день у місто ввійшли угорські військові і нова самопроголошена держава припинила своє існування.

Проголосивши нетривку самостійність місцеві українці продемонстрували всьому світові, що їхня земля — не чеська, не угорська і не польська, а саме українська.

Як за добу створили і втратили Карпатську Україну — дивіться у четвертій серії історичного проєкту "10 Днів незалежності України"

Першу серію проєкту "Четвертий Універсал — перша українська незалежність" можна переглянути тут.

Другу серію проєкту "Листопадовий зрив: як одна ніч змінила історію українського Львова" можна подивитися тут.

Третю серію проєкту "День Соборності: як об'єдналися дві частини України" дивіться тут.


Довідково. Проєкт "10 Днів незалежності України" реалізовано
 Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.

Команда проєкту: Володимир В'ятрович — автор та ведучий, Андрій Сайчук — сценарист, Леся Вакулюк — сценаристка, Яків Любчич — режисер, Михайло Смуток — виконавчий продюсер, Олександр Попенко — оператор, Костянтин

Пузанкін — дизайнер, Олександр Климань — звукорежисер та композитор, Юлія

Білоус та Катерина Бєслік — стиль, Кіра Лєтова та Олександра Корченкова — грим, Тетяна Колісник — редакторка соціальних мереж, Володимир Бірчак та Олеся Ісаюк — наукові консультанти, Микола Попелуха — редактор архіву, Ігор Малахов, режисер архіву, Ярина Ясиневич — продюсерка, Лідія Тополевська — фінансистка, Анна Олійник — директорка, Дмитро Гузій — юридична підтримка.

КГБ УРСР проти "Летючих козаків" ВПС США

У москві поставили завдання перед кгб урср збирати всю доступну інформацію про всіх українців, які пішли на службу до армії США. Їх розглядали як таких, що можуть бути використані з диверсійною і шпигунською метою проти срср. Так, керівництво кгб з настороженістю сприймало здобуті агентурою відомості про "збільшення американцями набору до армії молоді українського походження".

"Сто днів" або останній король: епізод з історії визвольних змагань литовського народу

Кожному в Україні, мабуть, відомі події Української революції. Зокрема, обставини реставрації гетьманської влади у 1918 році. Втім, спроби повернення до історичних форм правління, у ту добу боротьби за незалежність колишніх підневільних Росії народів, характерні не лише для України. Подібне відбулося і у Литві. Майже одночасно з реалізацією ідей українського ІІ Гетьманату народився литовський монархічний проект.

Інтелектуали за викликом. Хто й навіщо створив легенду про "Петра Великого"

Як європейські інтелектуали волею, чи неволею допомагали російському імператору Петру І відбілювати власну репутацію.

Професор Дмитро Білий: "Після геноциду на Кавказі залишилося не більше 10% черкеського населення"

У травні 1864 року на Червоній Поляні неподалік від Сочі відбулася остання битва з російськими військами черкеських воїнів, під час якої всі вони загинули. Власне, місцина отримала таку назву, бо вся вона була залита кров'ю. А вже 21 травня 1864 року російські війська влаштували переможний парад. Це означало остаточну поразку черкесів у війні, яку вони вели проти царської росії понад сто років.