АНОНС: "Росія та фашизм: повертаємо сенс словам"

Ще радянська традиція використовувала слово "фашизм" скоріше як лайку, ніж як термін, що чітко позначає певну політичну ідеологію і практику. Сьогоднішня кремлівська пропаганда довела гротескну інверсію сенсів до апофеозу абсурду

26 квітня 2022 року о 20 годині відбудеться фейсбук-подія "Росія та фашизм: повертаємо сенс словам" зі спікером В'ячеславом Ліхачовим.
 
Ще радянська традиція використовувала слово "фашизм" скоріше як лайку, ніж як термін, що чітко позначає певну політичну ідеологію і практику. Сьогоднішня кремлівська пропаганда довела гротескну інверсію сенсів до апофеозу абсурду.
Зберігаючи в колективній історичній свідомості страшний досвід Другої світової війни, нам часто теж здається природним називати агресорів та катів фашистами.
Тим часом, в цього слова є відносно точний, наскільки це можливо в суспільствознавстві, сенс. Незважаючи на його публіцистичний відтінок, концепт "фашизму" у світовій історичній та політичній науці зберігає певну аналітичну цінність. Звичайно, навіть якщо абстрагуватися від специфічного пострадянського інтелектуального контексту, суперечки про природу фашизму на Заході теж завжди були не лише академічними, а й ідеологічними.
Однак у останні десятиліття дискусії навколо значення цього терміна сприяли формуванню т.зв. "Нового консенсусу", який поділяють провідні спеціалісти. Однак навіть спираючись на загальний понятійний апарат, фахівці не могли дійти згоди, чи можна охарактеризувати режим сучасної Росії як "фашистський".
Із врахуванням останніх процесів, що спостерігаються в ідеології та практиці кремлівського режиму в контексті його відчайдушної спроби остаточного вирішення українського питання, можна поставити крапку в цій академічній дискусії.
Реєстрація на подію тут.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.