Звернення культурних інституцій щодо «реорганізації» Національного центру Олександра Довженка

17 серпня видано наказ про "реорганізацію" Довженко-центру. Культурні інституції та діячі протестують

 

Звернення культурних інституцій щодо "реорганізації" Національного центру Олександра Довженка

Президенту України Зеленському В.О.
Прем'єр-міністру України Шмигалю Д.А.
Кабінету Міністрів України

Висловлюємо рішучу незгоду з рішенням Державного агентства України з питань кіно "реорганізувати" Національний центр Олександра Довженка, що призведе до фактичного згортання однієї з найпомітніших та найуспішніших інституцій української культури та культурної дипломатії. Це рішення зруйнує цілісну інституційну модель Довженко-Центру, яка полягає в збереженні, дослідженні, переосмисленні та промоції українського архівного і сучасного кіно в Україні і за кордоном.

За аналогією із запропонованим підходом, кожен український музей належить розділити на кілька установ і встановити бар'єри між цими частинами, тим самим унеможливлюючи виконання місії сучасної культурної інституції. Це повністю суперечить сучасним підходам до культурного менеджменту, які передбачають мультидисциплінарність, гнучкість, постійний пошук нових сенсів та опору на культурну спадщину.

Але головна проблема полягає в тому, що такі рішення послаблюють спроможність України розповідати свою історію на міжнародній арені в умовах безпрецедентної уваги світу до нашої держави.

Міжнародна безпека і порозуміння прямо залежать від діалогу між інституціями різних країн, які забезпечують єдність суспільства, його спроможність легітимізувати політичні рішення. Тому сталість культурних інституцій, особливо у часи війни та політико-економічних криз, є важливим елементом національної безпеки та відображає рівень суб'єктності країни — того, чи здатна вона виступати повноцінною стороною у діалозі з іншими учасниками світової політики.

Послаблення інституцій та успішних агентів культурної дипломатії, яким нині є Довженко-Центр, їх реорганізація чи ліквідація, розхитування організаційної структури, позбавлення матеріальних культурних активів, таких як фільмофонд, тиск на команди є прямою репутаційною втратою для всієї країни та вкрай негативним сигналом для міжнародної спільноти, що виходить далеко за межі культурного поля.

Такі дії розцінюються закордонними партнерами та донорами як корупційні ризики та неповага до співпраці та наданої раніше підтримки. Це ознака того, що спільні цінності поставлені під сумнів. Нищення успішних культурних інституцій зашкодить довірі до України у світі, послабить підтримку дій Президента та Уряду України, які сьогодні є визначальними для відстоювання незалежності України.

Окрім того, виокремлення фільмової колекції від інших структурних одиниць Довженко-Центру (кіноархіву та Музею кіно) унеможливить багато міжнародних проєктів, пов'язаних з промоцією української кіноспадщини у світі, її належне збереження та дослідження за міжнародними стандартами. Консолідована обґрунтована критика такого рішення з боку фахової культурної спільноти є серйозною підставою для перегляду відповідного наказу Держкіно.

Закликаємо Кабінет Міністрів України зупинити рішення підпорядкованого йому Державного агентства України з питань кіно щодо "реорганізації" Довженко-Центру, який представляє Україну у Міжнародній федерації кіноархівів та є цілісною організацією, яка довела свою ефективність як в Україні, так і за її межами.

Мистецький арсенал
Український інститут
Український ПЕН

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.