Верховна Рада України підтримала законопроєкт про засади державної політики національної пам’яті Українського народу

Верховна Рада України прийняла у першому читанні проєкт Закону про засади державної політики національної пам’яті Українського народу.

Про це повідомив історик, народий депутат України Володимир В'ятрович.

"Його почали готувати коли Інститут очолював я, роботу над ним продовжили за головування Антона Дробовича і врешті зараз коли керівником є Олександр Алфьоров його подали від депутатів з різних фракцій. Тож це хороший приклад інституційної памʼяті в питанні національної памʼяті", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Володимир В'ятрович.

Рішення підтримав 301 народний депутат. Український інститут національної пам'яті є одним з розробників законопроєкту. Законопроєкт має на меті всебічне законодавче регулювання питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики національної пам'яті Українського народу.

Серед ключових визначень наведених в проєкті:

- Війна за Незалежність України – боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року, яка розглядається як наслідок імперської політики Росії, спрямованої на заперечення української державності;

- Державна політика національної пам'яті Українського народу;

- Злочини проти Українського народу – геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним і націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами;

- Історична антиукраїнська пропаганда – поширення неправдивих історичних даних для глорифікації імперських та тоталітарних режимів, а також заперечення злочинів проти Українського народу;

- Рашизм – гібридна тоталітарна ідеологія режиму держави-агресора, що поєднує російський шовінізм, імперіалізм, комуністичні та нацистські практики та інше.

Запровадження цієї ініціативи має на меті подолати імперсько-тоталітарну спадщину, зменшити розбіжності у сприйнятті минулого, а також усунути вплив держави-агресора в інформаційній, освітній і культурній сферах, що сприятиме зміцненню єдності українського суспільства перед обличчям агресора.

 

Теми

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.