Верховна Рада України підтримала законопроєкт про засади державної політики національної пам’яті Українського народу

Про це повідомив історик, народий депутат України Володимир В'ятрович.

"Його почали готувати коли Інститут очолював я, роботу над ним продовжили за головування Антона Дробовича і врешті зараз коли керівником є Олександр Алфьоров його подали від депутатів з різних фракцій. Тож це хороший приклад інституційної памʼяті в питанні національної памʼяті", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Володимир В'ятрович.

Рішення підтримав 301 народний депутат. Український інститут національної пам'яті є одним з розробників законопроєкту. Законопроєкт має на меті всебічне законодавче регулювання питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики національної пам'яті Українського народу.

Серед ключових визначень наведених в проєкті:

- Війна за Незалежність України – боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року, яка розглядається як наслідок імперської політики Росії, спрямованої на заперечення української державності;

- Державна політика національної пам'яті Українського народу;

- Злочини проти Українського народу – геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним і націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами;

- Історична антиукраїнська пропаганда – поширення неправдивих історичних даних для глорифікації імперських та тоталітарних режимів, а також заперечення злочинів проти Українського народу;

- Рашизм – гібридна тоталітарна ідеологія режиму держави-агресора, що поєднує російський шовінізм, імперіалізм, комуністичні та нацистські практики та інше.

Запровадження цієї ініціативи має на меті подолати імперсько-тоталітарну спадщину, зменшити розбіжності у сприйнятті минулого, а також усунути вплив держави-агресора в інформаційній, освітній і культурній сферах, що сприятиме зміцненню єдності українського суспільства перед обличчям агресора.