Верховна Рада України підтримала законопроєкт про засади державної політики національної пам’яті Українського народу

Верховна Рада України прийняла у першому читанні проєкт Закону про засади державної політики національної пам’яті Українського народу.

Про це повідомив історик, народий депутат України Володимир В'ятрович.

"Його почали готувати коли Інститут очолював я, роботу над ним продовжили за головування Антона Дробовича і врешті зараз коли керівником є Олександр Алфьоров його подали від депутатів з різних фракцій. Тож це хороший приклад інституційної памʼяті в питанні національної памʼяті", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Володимир В'ятрович.

Рішення підтримав 301 народний депутат. Український інститут національної пам'яті є одним з розробників законопроєкту. Законопроєкт має на меті всебічне законодавче регулювання питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики національної пам'яті Українського народу.

Серед ключових визначень наведених в проєкті:

- Війна за Незалежність України – боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року, яка розглядається як наслідок імперської політики Росії, спрямованої на заперечення української державності;

- Державна політика національної пам'яті Українського народу;

- Злочини проти Українського народу – геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним і націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами;

- Історична антиукраїнська пропаганда – поширення неправдивих історичних даних для глорифікації імперських та тоталітарних режимів, а також заперечення злочинів проти Українського народу;

- Рашизм – гібридна тоталітарна ідеологія режиму держави-агресора, що поєднує російський шовінізм, імперіалізм, комуністичні та нацистські практики та інше.

Запровадження цієї ініціативи має на меті подолати імперсько-тоталітарну спадщину, зменшити розбіжності у сприйнятті минулого, а також усунути вплив держави-агресора в інформаційній, освітній і культурній сферах, що сприятиме зміцненню єдності українського суспільства перед обличчям агресора.

 

Теми

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.