Виставка у Ґданському музеї про поляків у Вермахті викликала обурення у польських лідерів

Виставка "Наші хлопці. Мешканці Ґданського Помор'я в армії Третього Райху" зіштовхнулася із хвилею критики, зокрема з боку президента Анджея Дуди.

Про це повідомляють польські ЗМІ, пише hromadske.

Творці виставки "Наші хлопці. Мешканці Ґданського Помор'я в армії Третього Райху" зазначають, що вона покликана розповісти про долю "десятків тисяч" померанців, яких здебільшого силоміць призвали до армії Третього Райху. Для багатьох мешканців Ґданського Помор'я тема служби в нацистській армії здавалася "надто небезпечною,щоб говорити про неї відкрито".

Низка правих політиків, зокрема президент Анджей Дуда, розкритикували виставку за "німецький наратив". Польський лідер обурився через представлення солдатів Третього Райху як "наших". На його думку, такі дії "підривають" основи польської ідентичності та повагу до жертв.

"Це не лише історична брехня, це моральна провокація, навіть якщо фотографії молодих чоловіків у формі гітлерівської армії зображують поляків, насильно мобілізованих до німецької армії. Поляки як нація були жертвами німецької окупації та німецького терору, а не їх винуватцями чи учасниками", — заявив Дуда.

Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш теж вважає, що такі виставки "не служать польській пам'яті": "Наші хлопці, солдати та цивільні, поляки, захищали свою батьківщину від нацистської Німеччини до останньої краплі крові. Вони герої, і вони заслуговують на місце у виставках".

Після такої негативної реакції Ґданський музей наголосив, що має на меті висвітлити трагічну долю тих, хто після 1939 року опинився під жорстоким примусом і був призваний до Вермахту з погрозами розправою над ними чи їхніми сімʼями. 

"Ми показуємо страждання людей, позбавлених свого вибору. Ми відмовляємося приймати їх зображення як зрадників чи колаборантів. Виключення жертв німецького насильства з польської національної спільноти не лише безчесно та непатріотично, але й нагадує ганебну риторику комуністичної пропаганди, яка десятиліттями стигматизувала жертв, а не винуватців", — наголосив Ґданський музей.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.