У Тернополі сім'я загиблого захисника відмовилася від встановлення пам’ятника, стилізованого під військове кладовище

Сім'я Стадників – єдина зі 136 родин, яка не погодилася на уніфікований пам'ятник для усіх загиблих військовослужбовців

Про це повідомила Дарця Веретюк, ініціаторка проєкту "Пантеон Героїв".

У Тернополі міська рада прийняла рішення про облаштування військового кладовища на Микулинецькому цвинтарі на Алеї героїв. Саме там поховано наразі 136 військовослужбовців, які загинули починаючи з 24 лютого 2022 року. Концепцію Пантеону представили на загальних зборах родин загиблих. Лише Марія та Олег Стадники не погодилися на уніфікований пам'ятник над могилою їх сина – прокурора, матроса ВМС Віталія Стадника, який загинув 1 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання.

Всупереч рішенню Тернопільської міської ради родина почала зводити на похованні пам'ятник на свій смак. Директор комунального підприємства "Ритуальна служба" звернувся до родини Стадників з проханням демонтувати конструкцію, однак вони не відреагували. Тож 24 жовтня працівники "Ритуальної служби" демонтували плити.

"Всі загиблі військові заслуговують на повагу, шану і безмежну вдячність за їх рішучість у боротьбі, за їх жертву на користь цивільного населення. Ні військовий стаж чи звання і посада, ні нагороди, ні розмір статків, ні походження, ані інші які б то не були ознаки цього не змінять", - зазначила Дарця Веретюк, ініціаторка проєкту "Пантеон Героїв" та дівчина загиблого Героя України Віталія Дереха.

25 жовтня батько загиблого Олег Стадник написав заяву до правоохоронців на дії комунальників. Поліції за заявою відкрила кримінальне провадження за ч. 1. ст. 297 КК України (Наруга над могилою, іншим місцем поховання).

️Також 25 жовтня батько загиблого звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду, аби домогтись заборони комунальному підприємству на здійснення будь-яких дій щодо влаштування намогильної споруди на місці поховання його сина. Однак Олег Стадник отримав відмову у відкритті позову.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.