IN MEMORIAM: Помер релігієзнавець, мистецтвознавець Дмитро Степовик

На 86-му році життя відійшов у засвіти Дмитро Степовик — доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, доктор філософії, дослідник українського сакрального мистецтва й творчості українських майстрів образотворчого мистецтва в діаспорі, довголітній голова Сенату ОУН.

Про це написав на своїй сторінці у Фейсбук митрополит Української Греко-Католицької Церкви Борис Ґудзяк, пише РІСУ.

Дмитро Степовик народився в селі Слободищі Бердичівського району Житомирської області.

Закінчив факультет журналістики Національного університету ім. Тараса Шевченка у 1960 році та аспірантуру з мистецтвознавства в ІМФЕ НАН України у 1970 році. У цьому ж році захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства, у 1984 — докторську.

У 1990 році Степовик захистив докторську дисертацію з філософії, а через два роки — габілітаційну докторську дисертацію з мистецтвознавства в Мюнхені, в Українському вільному університеті.

Дмитро Власович Степовик досліджував сакральне християнське образотворче мистецтво Середньовіччя та Нової доби XVII-XVIII ст.

Дмитро Степовик був провідним співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, професором і викладачем історії мистецтва Київської православної богословської академії, професором історії культури Українського вільного університету в Мюнхені, членом-кореспондентом НАН України.

Похорон члена-кореспондента НАН України, професора Дмитра Степовика відбудеться у вівторок 30 січня об 11.00. у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва, бульвар Тараса Шевченка, 20.

 

Прапори УНР у Севастополі: правда, яку намагалися стерти з історії

Крим вже був українським — і ми вже його визволяли. 1918 рік, прапори УНР у Севастополі, добровольці, які ішли в бій із романтикою в серці. Про той забутий тріумф і його значення для сучасної боротьби розповідає історик Сергій Громенко, кандидат історичних наук, автор книги "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.