КМДА підтримала повернення вулиці Лаврській історичної назви – на честь Івана Мазепи

Комісія з питань найменувань Київської міськради підтримала петицію щодо повернення вулиці Лаврській ім'я гетьмана Івана Мазепи.

Про це повідомив історик, народний депутат України Володимир В'ятрович.

"Крига скресла! Сьогодні комісія з найменувань при Київському міському голові дала старт процесу повернення вулиці Лаврській імені Івана Мазепи. Ідеться про те, щоб скасувати нарешті ганебне рішення про перейменування більшої частини вулиці Мазепи на Лаврську, ухвалене в 2010 році на вимогу Януковича і очільника нині забороненої в Україні РПЦ Владіміра Гундяєва", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Володимир В'ятрович.

25 народних депутатів звернулися з відповідним закликом до Віталія Кличка і закликали підтримати петицію №11649, яка ще два роки тому зібрала необхідну кількість підписів. 8 із 12 членів комісії підтримали цю ініціативу.

Це означає, що на розгляд киян виноситься пропозиція повернути вулиці Лаврській від площі Слави до вулиці Добровольчих батальйонів ім'я Івана Мазепи, а решті цієї вулиці (від Добровольчих батальйонів до Наводницької площі) повернути історичну назву Новонаводницька.

Після громадського обговорення рішення буде винесено на розгляд Київради.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.