АНОНС: Презентація книги Натана Щаранського «Не злякаюся зла»

Книгу "Не злякаюся зла" дисидента радянських часів Натана Щаранського, яка вийшла друком майже 40 років тому, вперше видали українською мовою.

"У цій публікації особливий для мене сенс. Україна – місце мого народження, а українська мова – мова мого дитинства", - зізнається автор.

Натан Щаранський народився у 1948 у Донецьку (тоді – Сталіно). У 1960-ті активно співпрацював з Українською Гельсінською спілкою, допомагав українським правозахисникам у перекладах їхніх творів англійською для подальшого видання на Заході.

За свою активну позицію з відстоювання прав євреїв на еміграцію був заарештований КДБ СРСР і звинувачений у шпигунстві на користь США. В ув'язненні відбув 9 років, поки про його обмін на радянських шпигунів у 1986 не домовилися Рональд Рейган і Михайло Горбачов.

Книгу "Не злякаюся зла" Щаранський написав одразу після звільнення в якості своєрідного посібника з боротьби проти радянського тоталітарного режиму. У ній він докладно описує допити, побут у ГУЛАГу, несчисленні дні, проведені у карцерах і камерах, а також ділиться порадами, як ефективно боротися проти режиму.

Презентація відбуватиметься за участі автора одночасно в Єрусалимі та Києві.

Коли: 22 травня 16:00.

Де: НІМЗ "Бабин Яр", Виставковий центр "Жива пам'ять", вул. Юрія Іллєнка, 46А.

Вхід вільний за поередньою реєстрацією.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.