IN MEMORIAM: На війні загинув історик Костянтин Пономаренко

На Покровському напрямку загинув військовослужбовець 425 окремого штурмового полку "Скала" Костянтин Пономаренко, якого понад рік вважали зниклим безвісти.

Про це повідомили у Києво-Могилянській академії.

"Із глибоким сумом повідомляємо про велику втрату для могилянської спільноти: на фронті загинув випускник кафедри історії Києво-Могилянської академії Костянтин Пономаренко (БП Історія, 2012; МП Історія (спеціалізація Юдаїка), 2015)", - йдеться у повідомленні.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Костянтин мобілізувався до лав Збройних сил України. Пройшовши службу в тилових підрозділах, він прийняв рішення перевестися до бойової частини. На початку 2024 року опинився у складі 425 окремого штурмового батальйону "Скала". Разом з підрозділом був направлений на Покровський напрямок.

"У березні 2024-го, після одного з бойових виходів, зв'язок з Костею було втрачено. Протягом більш ніж року його вважали зниклим безвісти. Родичі та друзі сподівалися на диво. Але дива не сталося. Результати ДНК підтвердили, що серед загиблих українських військових є і Костя", – повідомили на кафедрі історії.

У Костянтина Пономаренка залишилися мати, дружина та донька.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.