Стрийщина втратила на війні свого палкого краєзнавця із позивним "Африка"

Історик і краєзнавець Ігор Климович загинув 30 липня у бою на Харківщині.

 

На світлині ви бачите Ігоря Климовича зі села Грабівець біля Стрия на Львівщині, який у той момент присів собі біля підніжжя кам'яної половецької баби, що самотньо стояла у Донецькому степу майже 900 років.

І присів він біля неї не просто так, а щоби разом зі своїми побратимами із Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ вирятувати її від наступаючого ворога і перевезти кам'яну скульптуру на постійне зберігання до Національного історичного музею імені Дмитра Яворницького у Дніпрі. Так отой безцінний раритет із половецького минулого Ігор Климович тоді все ж таки врятував, а от себе згодом, не зміг...

Отой безжальний Молох війни забрав від нас у передостанній день липня молодшого лейтенанта Ігоря Климовича, який мав 34 роки: бо 30 липня 2025 року під час бою з росіянами на Харківщині Ігор Климович поліг смертю героя. У нього вдома залишилася вагітна дружина, яка написала своїй знайомій, що дівчинка ніби, має з'явитися через 9 тижнів... Отака трагедія... 

Новопредставленого Ігоря я знав як невтомного краєзнавця, який усім своїм єством був закоханий у своє рідне село Грабовець поблизу Стрия на Львівщині. Ми всього лиш пару раз спілкувалися телефоном минулого року, коли я проводив археологічні розкопки Стрийського замку. Мені одразу заімпонувала ота його "тяга до поля", до здавалось-би безконечних мандрівок по свіжозораній ріллі у пошуках слідів життя своїх прадавніх предків - уламків посуду, крем'яних виробів, наконечників стріл, монет та всілякого дріб'язку, за яким відтворюють в уяві дуже давні епохи. Він багато розповідав про свої знахідки довкола рідного села і свої плани щодо якнайширшої популяризації тієї минувщини.

Востаннє я говорив з Ігорем Климовичем по телефону 29 липня перед обідом і він з неймовірним захопленням оповідав як готується у наступну неділю презентувати у Стрийському краєзнавчому музеї знайдений ним у його рідному селі бронзовий нагрудний хрест-енколпіон майже 800-літньої давнини, в якому колись зберігалися святі мощі. Для тієї презентації Ігор вже  підготував буклет із текстом і світлинами того нагрудного хреста-енколпіона. У тій нашій останній розмові Ігор вкотре пропонував розпочати археологічні розвідки і розкопки у його рідному (і багатому на пам'ятки давнини) селі Грабовець біля Стрия.

А наступного дня - 30 липня, й відбувся отой злощасний бій із росіянами, в якому Ігор Климович поліг смертю героя...

Господи, упокой душу новопредставленого раба Божого, Ігоря...

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.