Стрийщина втратила на війні свого палкого краєзнавця із позивним "Африка"

Історик і краєзнавець Ігор Климович загинув 30 липня у бою на Харківщині.

 

На світлині ви бачите Ігоря Климовича зі села Грабівець біля Стрия на Львівщині, який у той момент присів собі біля підніжжя кам'яної половецької баби, що самотньо стояла у Донецькому степу майже 900 років.

І присів він біля неї не просто так, а щоби разом зі своїми побратимами із Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ вирятувати її від наступаючого ворога і перевезти кам'яну скульптуру на постійне зберігання до Національного історичного музею імені Дмитра Яворницького у Дніпрі. Так отой безцінний раритет із половецького минулого Ігор Климович тоді все ж таки врятував, а от себе згодом, не зміг...

Отой безжальний Молох війни забрав від нас у передостанній день липня молодшого лейтенанта Ігоря Климовича, який мав 34 роки: бо 30 липня 2025 року під час бою з росіянами на Харківщині Ігор Климович поліг смертю героя. У нього вдома залишилася вагітна дружина, яка написала своїй знайомій, що дівчинка ніби, має з'явитися через 9 тижнів... Отака трагедія... 

Новопредставленого Ігоря я знав як невтомного краєзнавця, який усім своїм єством був закоханий у своє рідне село Грабовець поблизу Стрия на Львівщині. Ми всього лиш пару раз спілкувалися телефоном минулого року, коли я проводив археологічні розкопки Стрийського замку. Мені одразу заімпонувала ота його "тяга до поля", до здавалось-би безконечних мандрівок по свіжозораній ріллі у пошуках слідів життя своїх прадавніх предків - уламків посуду, крем'яних виробів, наконечників стріл, монет та всілякого дріб'язку, за яким відтворюють в уяві дуже давні епохи. Він багато розповідав про свої знахідки довкола рідного села і свої плани щодо якнайширшої популяризації тієї минувщини.

Востаннє я говорив з Ігорем Климовичем по телефону 29 липня перед обідом і він з неймовірним захопленням оповідав як готується у наступну неділю презентувати у Стрийському краєзнавчому музеї знайдений ним у його рідному селі бронзовий нагрудний хрест-енколпіон майже 800-літньої давнини, в якому колись зберігалися святі мощі. Для тієї презентації Ігор вже  підготував буклет із текстом і світлинами того нагрудного хреста-енколпіона. У тій нашій останній розмові Ігор вкотре пропонував розпочати археологічні розвідки і розкопки у його рідному (і багатому на пам'ятки давнини) селі Грабовець біля Стрия.

А наступного дня - 30 липня, й відбувся отой злощасний бій із росіянами, в якому Ігор Климович поліг смертю героя...

Господи, упокой душу новопредставленого раба Божого, Ігоря...

Юрій Рудницький: Перепросин більше не буде

Тепер, коли буря в склянці води між офіційними Києвом і Варшавою більш-менш вляглася; коли польські і українські діячі (принаймні хто хотів) повернули на знак солідарності з лідерами своїх країн ритуальні "брязкальця" туди, звідки вони їх, з приводу чи без нього, в різний час отримали; коли, нарешті, завершився самміт НАТО в Анкарі - можна спокійно обміркувати те, що сталося і як із цим жити далі...

Олексій Мустафін: Радіоперехват. Кому і навіщо знадобилася легенда про "безхмарне небо над Іспанією"

Історію громадянської війни 1936-1938 років в Іспанії зазвичай починають із виступу військових проти цивільного уряду "Народного фронту", чия політика викликала невдоволення консервативно налаштованих верств іспанського суспільства та церкви. Для уряду це, звісно, був заколот. Але його учасники воліли іменувати події "національним повстанням" - звідси й визначення сторін війни як націоналістів та республіканців.

Ігор Набитович: "Виконавець слова. Яків Оренштайн". Огляд книжки Івана Монолатія

Книжка "Виконавець слова. Яків Оренштайн. Український видавець на перехрестях культур, ідеологій та політики" історика Івана Монолатія увійшла в довгий список номінантів на премію "Зустріч" 2026 року в категорії літератури нонфікшн, опублікованих у 2024–2025 роках.

Олексій Мустафін: Переклад з минулого. Codex Cumanicus - ключ до вітчизняної історії

11 липня 1303 року – особливий день в календарі кримської, та й української історії загалом. Адже саме ця – не по-середньовічному точна - дата зазначена на першій сторінці так званого Codex Cumanicus - або ж "Кипчацького кодексу" - унікальної збірки рукописних текстів з колекції венеційської бібліотеки Святого Марка.