У Дрогобичі перепоховали останки жертв комуністичного терору, віднайдених на території колишньої тюрми

У Дрогобичі відбулося перепоховання останків 26 жертв комуністичного терору, які були ексгумовані під час археологічних досліджень на території колишньої "Тюрми на Стрийській".

Про це повідомили у Львівській обласній раді.

Останки були виявлені у 2022 році під час археологічних досліджень, які проводило комунальне підприємство Львівської обласної ради "Доля" на території монастиря святих верховних апостолів Петра і Павла. За висновками дослідників, усі загиблі – чоловіки віком приблизно від 18 до 30 років. За однією з версій істориків, вони могли бути членами ОУН та УПА, яких після 1944 року вбили радянські каральні органи, однак ця версія потребує подальшого підтвердження.

"Більшість тих, кого сьогодні перепоховали, — молоді люди. Це підтвердили антропологічні дослідження. Встановлено, що 18 із них були вбиті пострілом у потилицю. Сьогодні 26 українців нарешті знайшли свій вічний спочинок. Вічна пам'ять", – зазначив керівник КП ЛОР "Доля" Святослав Шеремета.

Після богослужіння жалобна процесія пройшла центральними вулицями Дрогобича до площі Ринок, де відбулося загальноміське прощання із жертвами тоталітарного режиму. Опісля процесія вирушила до Поля Скорботи, де звершили чин поховання.

Територія колишньої "Тюрми на Стрийській" є одним із найтрагічніших місць пам'яті на Львівщині. Саме тут у 1939–1941 роках, а також після повернення радянської влади, органи НКВС здійснювали масові арешти, катування та страти. За різними оцінками, у катівнях було замордовано понад тисячу людей.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.