У Швейцарії відкрили пам'ятник Тадеушу Костюшку. ФОТО, ВІДЕО

21 жовтня у швейцарському м. Золотурні урочисто відкрили пам’ятник Тадеушу Костюшку.

Саме в цьому місті помер національний герой Польщі, Білорусі та США. На відкритті були присутні дипломати Білорусі, Польщі та Литви, директор садиби-музею Костюшка в Косові Іваневицького р-ну Білорусі Наталія Сушко, передає білоруська служба Радіо "Свобода".

Польський консул зачитав звернення від посла Якуба Кумаха по-білоруськи.

 

Посол дякував білорусам за подарований місту Золотурну пам’ятник Костюшкові. "Хотів би висловити надію, що це пам’ятник буде в майбутньому об’єднувати поляків,білорусів та інші народи-нащадки Речі Посполитої", — ішлося у зверненні.

Посол також підкреслив, що Польща з великою симпатією ставиться до повернення Тадеуша Костюшка в пантеон національних героїв Білорусі. "Нехай у майбутньому пам’ятає це ім’я кожен тиран, який би хотів поставити під сумнів незалежність і суверенітет кожної з наших країн", — наголосив пан Кумах.

Разом із пам’ятником установили також і меморіальну дошку з написом "Тадеуш Костюшко. 1746—1817. Від білоруського об’єднання у Швейцарії. 2017 рік" білоруською та німецькою мовами.

Таке формулювання стало результатом компромісу після конфлікту швейцарських білорусів та польського посла Якуба Кумаха. Польському дипломатові не сподобався напис на дошці "Сину Білорусі від вдячних співвітчизників". Також він пропонував обмежитися лише німецькомовним написом "Тадеуш Костюшко. 1746—1817".

Пам'ятник Костюшку в майстерні. Фото: nn.by

Білоруси наполягали, щоб на дошці обов’язково має бути згаданий фундатор пам’ятника, а сам текст продубльований білоруською. У назві організації-фундатора (Об’єднання білорусів Швейцарії) мало бути написано "Belarussische", а не "Weissrussische".

"Без допомоги громадських організацій,  фізичних осіб, їх листів і скарг це було б неможливо. А після того, як про скандал почали широко писати ЗМІ, втрутилося й МЗС Білорусі", — розповів голова Об’єднання білорусів Швейцарії Олександр Сапега у коментарі Радіо "Свобода".

 

Вирішити конфліктне питання допоміг керівник білоруської дипломатичної місії у Швейцарії Павло Мацукевич. Він організував зустріч діячів Об’єднання білорусів Швейцарії з мером Золотурну Куртом Флюри.

Сам пам’ятник установили ще 17 жовтня 2017 року. Загалом виготовлення та спорудження монумента обійшлося в 7 тис. євро. Третину суми покрив спонсор, знайдений завдяки Посольству Білорусі в Берні.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.