Із сотенного УПА Мирослава Симчича зняли радянські звинувачення

15 листопада 2017 року за поданням Івано-Франківської обласної прокуратури Косівський районний суд реабілітував легендарного повстанця Мирослава Симчича. "Кривоноса" засудили у 1949-му.

Про це в мережі повідомив у "Фейсбуці" мешканець м. Косова Івано-Франківської області історик Василь Гуменюк

"15 листопада 2017-го за поданням обласної прокуратури суд реабілітував легендарного командира сотні УПА "Кривоноса" Мирослава Симчича, за плечима якого близько 40 (!) переможних боїв з німецькими, угорськими і московськими військами в 1943-47 рр.

Відбув майже 33 роки сибірських таборів, але не зламався і залишився вірним ідеалам УССД (Української Самостійної Соборної Держави), за які боровся з трофейною зброєю в руках. В грудні ветеран відсвяткує 95-річчя з дня народження, тож побажаймо Йому міцного здоров'я і привітаймо з торжеством (нарешті!!) справедливості!", – розповів Гуменюк. 

 Мирослав Симчич у наші дні

За інформацією івано-франківського видання "КУРС", справу "Кривоноса" про реабілітацію розглядав Косівський районний суд. 

Власне на Косівщині відбувся бій, який зробив сотника легендою боротьби УПА з радянськими загарбниками під час Другої світової війни. Цей бій увійшов в історію як "бій за Космач" – під командуванням "Кривоноса" сили повстанців розгромили підрозділ Внутрішніх військ НКВД. У тому бою загинув командир 256-го полку ВВ НКВД підполковник Олексій Дергачов, Мирослав Симчич отримав поранення. 

"Кривоніс" був засуджений 1949 року Івано-Франківським військовим трибуналом за участь в УПА на 25 років позбавлення волі. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Брав активну участь у повстаннях та боротьбі з "урками". Згодом повторно дістав ще 25 років за "участь у націоналістичному угрупованні". 

1956 року йому скоротили термін до 10 років, і в 1963 році Симчича звільнили. Однак 30 січня 1968 він знову заарештований за так званими "нововиявленими обставинами". Після тривалого тяжкого слідства, більшість часу якого Симчич перебував ув одиночній камері, Верховний Суд СРСР рішенням від 20 січня 1970 направив Симчича відбувати покарання за вироком 1953 р. (кінець терміну 30 січня 1982).

 Мирослав Симчич (зліва) під час перебування в УПА

У листопаді 1980 у Мирослава Симчича знайшли листівки західного виробництва на релігійну тематику. 16 грудня 1980 його кинули на 15 діб до штрафного ізолятора. А 1982 року Мирослав Симчич визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст. 187-І КК УРСР на 2,5 років таборів "за наклепи на радянський державний і суспільний лад".

Звільнений "Кривоніс" був у 1985 році. Усього відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні.

Ще рік після звільнення перебував під наглядом – жив у Запоріжжі. Навіть після проголошення незалежності України міліція приходила перевіряти "особливо небезпечного злочинця".

Нині Мирослав Симчич на пенсії. Живе в місті Коломиї Івано-Франківської області. Почесний громадянин Коломиї, член Коломийської міськрайонної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю. 

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?