Національний музей історії України презентує ребрендинг

Ключовий посил концепції звучить так: “Історія – міст, який єднає минуле та майбутнє”

Національний музей історії України презентував ребрендинг. Концепцію безкоштовно розробило креативне агентство TABASCO, щоб підтримати музей у прагненні стати сучаснішим.

Одним із важливих елементів ребрендингу є скорочення: Музей ІСТорії = МІСТ.

 

Федір Андрощук, генеральний директор Національного музею історії України, підкреслює: "Новий бренд – це не просто зміна обкладинки. Для кардинальних змін потрібен час. І ми маємо чітко розуміти, як і куди рухаємося. Історичний музей – це не лише про зберігання та демонстрацію експонатів. Образ мосту унаочнює прагнення поєднувати часи та культури. Новий бренд маніфестує стратегію розвитку музею".

Графічний знак логотипа – літера М, символізує, що саме в МІСТ зустрічаються минуле та майбутнє, єднаються цивілізації та знання. Наш міст поєднує не лише епохи, а й людей. Музей може відкривати історію України для українців і світу – робити її зрозумілішою та спонукати до глибшого знайомства із країною.

Олександр Смірнов, креативний директор TABASCO: "Працюючи над проєктом, ми знайшли цікавий інсайт. Спадщиною радянської традиції стали жахливі абревіатури, які використовувати в житті просто нереально. Ніхто не скаже: "А чи не сходити нам завтра у НМІУ"? Але ж музей має бути визначним місцем, про яке хочеться говорити та згадувати. Недарма Метрополітен у Нью-Йорку називає себе Мет'ом. Ми почали крутити цю ідею – знайшли образи та сенси, котрі точно передають суть головного музею країни. Так і народився МІСТ".

Основні кольори нового брендингу – жовто-зелений та блакитний. Додаткові кольори – зелений, помаранчевий, малиновий, чорний та бордовий. Їх можна використовувати в мерчі, навігації та експозиції музею залежно від тематики.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.