IN MEMORIAM: помер священник-активний діяч відродження УГКЦ

6 червня, на 87-му році життя відійшов до вічності отець Петро Зеленюх

Про це повідомляє РІСУ з посиланням на Яворівську РДА.

 

Отець Петро Зеленюх народився 24 липня 1933 року у селі Порудно (нині Калинівка). Боровся за реабілітацію і відродження УГКЦ. У підпіллі навчався богослов'я. 28 вересня 1962 р. у Львові був висвячений владикою Федориком. З того часу почав проводити таємні богослужіння. З 1963 році зазнав переслідувань органами КДБ. У його хаті здійснювали обшуки, однак йому вдалося врятуватися від арешту. Також він брав активну участь у 80-х роках в акціях протесту у Москві, вимагаючи реабілітації УГКЦ.

У період національного відродження першим в районі розпочав відкриті Богослужіння для віруючих греко-католицького обряду в яворівській Гірній церкві, яка впродовж усіх часів радянської влади була зачинена.

За три місяці П. Зеленюх відродив церкву Успеня Пресвятої Богородиці в Яворові (3 січня 2008 року цей унікальний храм спалили грабіжники), збудував нові храми в селах Калинівка (1992), Іваники (1993), пам'ятник воякам УПА в Калинівці, організував реставрацію пам'ятника Січовим Стрільцям на яворівському цвинтарі (1993), ремонт фасаду Народного Дому в Яворові (1993), на якому домігся встановлення меморіальної таблиці закатованим більшовиками воякам УПА М. Вархоляку та Г. Сасу.

Також отець товаришував з В'ячеславом Чорноволом.

У 1991 році о. Петро Зеленюх брав участь у Світовому синоді єпископів УГКЦ, який відбувся у Ватикані, мав аудієнцію з Папою Римським.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.