IN MEMORIAM: помер правозахисник, учасник радянського дисидентського руху Сергій Ковальов

Російський правозахисник, учасник радянського дисидентського руху Сергій Ковальов помер у Москві у віці 91 рік

Про це стало відомо з колонки Євгена Захарова на сайті "Радіо Свобода".

 

Сергій Ковальов народився в Сумській області, в два роки його вивезли з України, але його мати була українкою, і він завжди цікавився подіями в Україні.

Зв'язки з Україною у нього були, як він висловлювався, "через табір" – він сидів разом з українцями, з багатьма товаришував, зокрема, з Євгеном Сверстюком, з яким листувався після звільнення. На засланні він був в селі Матросово, де до нього були Василь Стус та Зорян Попадюк.

Коли журналісти спитали про його ставлення до Померанчової революції в Україні в 2004 році, Сергій відповів: "Я трохи заздрю, але мені також приємно за моїх співвітчизників, я ж наполовину українець. Я впевнений, що те, що відбувається в Києві та інших великих містах України, – це перш за все протест проти звичаю влади маніпулювати громадянами. Це протест проти нахабних фальсифікацій, які були безсумнівні в цих виборах. Це, якщо хочете, боротьба за свою людську гідність. "Ми не бидло!" – ось яке гасло був головним".

Сергій Ковальов активно виступав проти російської агресії з 2014 року, при цьому, він був найрадикальнішим у своєму ставленні до російської влади і особисто до Путіна, якого він презирливо називав "підполковником". Його принциповість і моральні вимоги були вищої марки.

"Прапор червоно-чорний - це наше знамено…". Яким був стяг УПА?

Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації?

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.