Голос Тараса Шевченка відтворили за допомогою нейромережі

Рекламне агентство заявляє, що вдалося створити творчу реконструкцію голосу Тараса Шевченка

Перший фонограф для запису і відтворення звуку був винайдений у 1877 році, через 16 років після смерті Тараса Шевченка, тому записів голосу письменника не існує. Але зараз завдяки новітнім технологіям стало можливим відтворення його голосу.  Розробку присвячено 30-річчю Незалежності України. 

Для втілення ідеї було використано точні антропометричні дані, які вдалося встановити завдяки його посмертній масці. Наразі вона зберігається у Національному музеї  Тараса Шевченка. Аби голос максимально відповідав дійсності, до проєкту доєдналася група шевченкознавців. Експерти займалися пошуком та аналізом додаткової інформації за спогадами очевидців щодо зовнішності, голосу, способу життя, звичок та перенесених письменником хвороб.

"Для проекту нам була потрібна інформація про зовнішність Шевченка, його голос, звички, манеру поведінки у побуті, яку необхідно було розшукати у спогадах його сучасників. Це був надзвичайно захопливий досвід, адже завжди цікаво дізнаватись про побут людини, як вона жила, що робила. Таким чином ми досліджували те, що не завжди можна прочитати і знайти у офіційних біографіях, побачити Шевченка трохи з інакшого боку", —  розповідає Олег Магдич, завідувач сектору експозиційної роботи в Національному музеї Тараса Шевченка.

На основі отриманих даних було створено 3D-модель голови Шевченка. Далі, за допомогою багатофакторної моделі та нейромережі, зі 108 кандидатів відібрали трьох найбільш репрезентативних. Вони максимально відповідали десяткам сформованих параметрів серед яких:  зовнішність, зріст, статура, регіон, особливості здоров'я та інші. На останньому етапі, завдяки технології нейронного синтезу, було об'єднано риси трьох голосів та відтворено голос письменника.

Проєкт реалізовано рекламним агентством TABASCO спільно з компанією Wantent. 

Розробка проєкту тривала близько року, а участь у ньому взяли 150 експертів із різних сфер.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.