2 листопада 1918

2 листопада 1918: Мешканці Стародуба дякують українській армії за захист від більшовиків

Мешканці Стародуба (стародавнє українське місто, тепер – у складі Росії) зібрали велику суму грошей і просили передати їх родинам загиблих у війні проти Росії.

Наказ

по Запорожському загону

(2-й піший Запорожський полк та 1-ша і 2-га батареі 1-го лехкого гарматнього Запорожського полку).

Ч. 19.

2-го листопаду

Посад Воронок

§ 1.

Стародубський Повітовий Староста приставши при відношенні від 30 жовтня ц.р. під ч. 4194 три тисячі пятьсот карбованців (3500) карб. грошей повідомив мене, що мешканці міста Стародуба глибоко сумуючи об тім, що в останніх баталіях з большовицькими бандами, багато забито та поранено лицарів старшин і козаків дорученого мені загону і бажаючи виявити свою вдячність тим, хто пролив свою кров, зібрали зазначені лепту і просили передати іі сім’ям забитих, а також прохають мене подякувати від імені всієї людности хоробрих вояків – старшин і козаків.

Славетні старшини і козаки! Мені дуже приємно оголосити всьому загону про увагу, довірря і заботливість населення міста Стародуба. Нам дорога грошова допомога, а ще дорожча увага людности. Ця увага є для нас новий істочник моральної та духовної сили для боротьби з лютими ворогами Неньки-України і всієї людности.

Від імени загону щиро дякую мешканцям Стародуба за увагу і допомогу і маю тверду надію, що доручений мені загін напружить всі сили, аби оправдати ту щиру увагу, яку нам виявляють.

Наказ цей прочитати в сотнях, ватагах і батареях.

Всі часописі прохаю передрукувати.

Отаман загону Болбочан

 

Відродження, 1918, Ч. 178, 6 листопада (24 жовтня), С. 8.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.