Про проект

Спеціальний проект "Українська революція 1917-1921" оповідатиме про те, як закладалися фундаменти новітньої української державності.

Україна була першою країною після Фінляндії, з тих що оголосили свою незалежність від старих імперій.

Литва, Естонія, Чехословаччина, Польща, Латвія і Югославія – весь цей "ефект доміно"  розпочався вже після українського Четвертого Універсалу.

Тімоті Снайдер, спостерігаючи історичну долю молодих націй Центральної та Східної Європи, іронізує про їх державну самостійність після Першої світової війни: "це коли ти нічого не робиш для державності – і все одно маєш її".

Для України спроба збудувати свою державність означала ріки поту і крові.

В умовах зовнішньої агресії Україні треба було творити не тільки свою армію, але і практично весь необхідний набір інституцій: парламент, уряд, власну банківську систему.

Але найголовніше – батькам-засновникам треба було створити народ. Придумати націю.

Для сьогоднішніх українців сторіччя нашої революції – це неймовірна нагода для глибокої рефлексії над досвідом перетворення імперських околиць на модерну націю.

Коротке існування Української республіки було дивом. Вона могла впасти через зовнішню агресію вже через кілька днів після проголошення. Проте вистояла.

Україна потребувала для нормального функціонування бюрократичних та культурних інституцій 200-400 тисяч інтелігенції, а мала 30-40 тисяч. Проте започаткувала державні, культурні і наукові інституції, яких не мала ніколи раніше і які почасти існують до нині.

В тридцятимільйонній Україні працювала лише одна україномовна щоденна газета накладом у три тисячі примірників, а столиця-Київ був імперським анклавом. Проте цей досвід народив ідею, за яку боролися три покоління і яка перемогла через три покоління боротьби.

Сторіччя революції – це чудовий час, щоб критично переосмислити цей досвід.

Це чудовий час щоб задати собі самим доречні питання.

Чи в наших поразках винні тільки керманичі? Чи в наших поразках винний також повсюдний брак довіри до інституцій та співгромадян? Чи усвідомили ми звідки росте коріння недовіри і розбрату? Чи усвідомили ми небезпеки захоплення популізмом? Чи усвідомили ми небезпеки від низького рівня освіти як тих, хто голосує, так і тих, за кого голосуємо? Чи не час подумати про відповідальне лідерство замість популізму та громадянську відповідальність замість патерналістичних очікувань?

Ціною недовіри до самих себе у 1917-1921 роках була втрата державності. Чи ми зробили усі висновки з цієї історії?

Ціною втрати незалежності були мільйони життів протягом цілого ХХ століття: втративши державність українці втратили імунітет, що захищав нас від злих намірів ближчих і дальших сусідів.

Протягом наступних років ми маємо сподівання сконцентрувати під парасолькою спецпроекту  "Українська революція 1917-1921" найважливіші та найцікавіші тексти про цей час.

Ми створюємо цей проект у дружній співпраці та за сприяння наших партнерів:

ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

"Дзеркало тижня"

"ЛІКБЕЗ. Історичний фронт"

Перелік доповнюватиметься.  

"Історична правда" існує завдяки увазі і пожертвам наших читачів та ентузіазму авторів. Дякуємо!   

 

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.