Спалили найстарший бароковий палац Лівобережжя

Вчора пожежа знищила перлину. Як свідчать пожежні Валківського районного підрозділу МЧС, вони прибули для гасіння пожежі у Старий Мерчик о 22:00 15 квітня. Пожежа почалася через підпал. Чи був у цьому злий намір, чи необережність – сказати складно. Палац палав майже добу.

Територія Слобідської України зберегла не так і багато палацево-паркових ансамблів. До 1917 року тут знаходилося більше 1500 садиб, з яких вціліло не більше сотні. Вчора, 16 квітня 2018 року Україна втратила пам’ятку архітектури національного значення – палац Шидловських у Старому Мерчику.

Ця унікальна садиба привертала увагу мистецтвознавців і перед революційними збуреннями 1917-го року. Її вважали єдиною в регіоні збудованою в стилі французького класицизму, або як його тоді називали "Луї XVI".

Палац у Старому Мерчику. Фото Георгія Лукомського, 1914 рік 

Палац, служби і парковий ансамбль збудував Слобідсько-Український віце-губернатор, дійсний статський радник Григорій Шидловський.

Історики архітектури намагались знайти автора цього унікального для України архітектурного ансамблю. Одним він нагадував творіння Мерліні, іншим – школи Баженова. Але ніхто так і не довів достовірного авторства.

Північний фасад

 

У другій половині ХІХ століття садибою володів інженер Євген Духовський. У радянські часи у колишній садибі розташовувався Харківський ветеринарний технікум.

У 1990-ті технікум закрили. Палац почав руйнуватися. Садово-парковий ансамбль занепав.

 Інтер'єр однієї з кімнат палацу

Між тим палац у Старому Мерчику міг би слугувати для харківців чудовим місцем відпочинку. Він знаходиться лише на відстані, яку автомобіль долає за півгодини, а електричка – за годину.

У палаці можна було організувати картинну галерею, музей, концертний зал. У службових прибудовах – готель і ресторан. Парк міг прийняти для відпочинку сотні відвідувачів. Але господаря для цього скарбу не знайшлося.

Палац у 2004 році. Фото Андрія Парамонова

 

Спроба законсервувати об’єкт у 2007 році провалилася. Грошей не вистачило навіть на те, щоб повністю накрити палац новим дахом. Активісти дванадцять років – з 2006 року – намагалися докричатися до влади. Але палац це не врятувало.

Символічна виставка "Похорон Старого Мерчика" не пробудила інтерес ані у громадськості, ані у чиновників.

І ось вчора пожежа знищила перлину.

Як свідчать пожежні Валківського районного підрозділу МЧС, вони прибули для гасіння пожежі у Старий Мерчик о 22:00 15 квітня.

Фото: sq.com.ua

 

За іншими джерелами, перші розрахунки пожежних з’явилися тільки о 5:00 16 квітня.

Пожежа почалася через підпал. Чи був у цьому злий намір, чи необережність – сказати складно.

Пожежа почалася у правому крилі палацу, на другому поверсі, де не було частини даху. Частина балок прогоріла і обвалилася тут швидше. Вогонь поширився у інші частини будівлі. До обідньої пори 16 квітня обвалився дах у центральній частині палацу, а о 16:00 – і лівого крила.

Згоріло все, що могло згоріти. Фото Андрія Парамонова, 16 квітня 2018 року

  

На 18:30 у центральній частині і лівому крилі догорали перекриття між підвальним і першим поверхом. Перекриття у правому крилі інтенсивно горіли.

Пожежні гасили пожежу одним розрахунком, час від часу від’їжджаючи за водою.

Не поспішати – це була така команда?!

 Фото Андрія Парамонова, 16 квітня 2018 року

Є і інші питання. Чому не залучили пожежні команди Харкова? Чому ніхто не керував гасінням пожежі? Як реагував на пожежу власник – Управління архітектури Харківської облдержадміністрації?

На ранок 17 квітня нам залишилися обгорілі стіни палацу. Говорити про те, як добре вони збереглися, рано. Ми не знаємо, наскільки постраждала від вогню цегляна кладка.

Палац догоряє. Фото з facebook Антона Бондарєва

 Фото з facebook Антона Бондарєва

 Фото з facebook Антона Бондарєва

Але вже зараз ясно: у Старому Мерчику сталася катастрофа. На відновлення палацу в бюджеті нема ані копійки. Залучити інвесторів – пуста справа. Навколо – огидне запустіння.

Балки палацу були зроблені з 300-літніх дубів, яких сьогодні в Україні нема. Палац повністю вигорів, осипалася баракова ліпнина кабінету-музею Духовського, постраждали і деталі фасаду.

Це перший крок до того, що місцеві мешканці розберуть палац у Старому Мерчику на цеглу.

Леся Бондарук: Мій прадід Петро Криворучко був членом ОУН

Він був членом ОУН. Однак, коли у червні 1941 р. отримав повістку в Червону армію, то пішов на мобілізаційний пункт. Він мав бажання захищати свою землю від нацистів.

Сергій Лаєвський: Мої дідусі

Війна, і знову війна, полон і знову війна, а потім пропав безвісти…Коли він повернувся б додому…. Наприкінці 1940-х років бабусю та дядька заарештували, а мама залишилися сама…Олександр Огнівенко був високий і стрункий. Таким його запам’ятала моя мама. І хоча я свого діда ніколи у житті не бачив, але таким буду пам’ятати і я.

Володимир В'ятрович: 8 травня та біль війни

8 травня мільйони людей у Європі згадують біль війни. Вони відшуковують сенс порозуміння, бо ж конфлікти – це елемент нашої природи, а от спосіб їх розв’язання говорить про рівень нашої цивілізації. Міркують про примирення, бо ж втратили близьких.

Олександр Зінченко: Маки пам’яті. Як народжувалася традиція

Одну з легенд про мак обробив Михайло Стельмах: "…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…" Як з’ясувалося потім, ми потрапили в якесь неймовірне сплетіння архетипів. Мак має снодійні властивості. Сон – це смерть. Смерть – це забуття. І так символ забуття перетворився на символ пам’яті.