Надія Никонівна Лук'яненко

Її дівоче прізвище - Бугаєвська. Коли ж стала дружиною Левка Лук'яненка, природньо, що змінила прізвище. З яким і прожила, як і з тавром, все життя - комуністична влада відібрала в неї чоловіка, відібрала сімейне життя, відібрала просту жіночу радість народити і виховати дітей...

Померла Надія Никонівна Лук'яненко.

Останнім часом вона важко хворіла після перелому шийки бедра і для неї, завжди активної та рухливої, було неймовірно важко лишатися прикованою до хати, до ліжка...

Її дівоче прізвище - Бугаєвська. Коли ж стала дружиною Левка Лук'яненка, природньо, що змінила прізвище. З яким і прожила, як і з тавром, все життя - комуністична влада відібрала в неї чоловіка, відібрала сімейне життя, відібрала просту жіночу радість народити і виховати дітей...

Власне, відібрала і право на спокійне, мирне життя - вона все життя була в опозиції до комуністичної влади. Не знаю, звідки така козацька налаштованість у Хрипівці, що звідти вийшли такі непокірні українці - Лук'яненки, Бугаєвська...

Надія Никонівна не скаржилась, але не сприймала гебістів і комуністів на дух. Тому зразу і прийшла в товариство української мови імені Тараса Шевченка, зразу ж підтримала ідею української автокефальної церкви, тим паче, що в її очільниках був єпископ, а згодом патріарх Володимир Романюк, з яким вона листувалася, коли той карався по сибірах.

Листувалася, до речі, і зі Стусом - казала мені, що листи віддала його синові. Щойно, на день св. Параскеви , я писав, як Надія Никонівна виборювала українську церкву. І коли це сталося - була постійною прихожанкою спершу П'ятницької церкви, а згодом - церкви святих Михайла і Федора, в молитовній громаді якої лишалася до останніх днів.

Наставляла священиків, бо добре знала службу - її жартома називали інспектором...

 
Надія Никонівна Лук'яненко
Фото Віри Курико

...У неї не було зла. Скажімо, знаю від неї та брата Левка Лук'яненка про одну чернігівську пані в капелюшку, яка втерлася, було, в довір'я, перейшла на українську мову, часто товклася у Надії Никонівни в хаті, та одного разу не витримала і на порозі злісно засичала: "Пусть он сидит (мова про Левка Лук'яненка - В.Ч.), а тебе чего не хватает от советской власти?!".

Звісно, після того шлях їй до хати був закритий. Але коли почалася перебудова ця пані в капелюшку стала активісткою майже всіх українських справ - до ОУН включно. І таки дійсно щось робила корисного.

І Надія Никонівна ніколи публічно не дорікнула їй, не стала кричати про агентів КГБ, як це люблять робити ті, що насправді самі замазані...

Вона не дожила до 90-а, але прожила довге і трудне життя. Заслужила спочивати з миром!

За повідомленням старости церкви святих Михайла і Федора Василя Федорчука, відспівування покійної заплановано на 13 листопада, в храмі, орієнтовно з 9 чи 9.30 ранку (хто не знає - церква біля шпиталю). Поховання буде здійснено в селі Хрипівці Городнянського району.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».