Ліквідація пам’яті

Боротьба з Дмітрієвим, Меморіалом, свободою у Росії - це, у тому числі, і продовження гібридної війни з Україною, нашим минулим і майбутнім. Якщо і домовлятися про щось з Путіним, якщо і проводити обміни, то серед перших, разом з нашими захисниками і кримськими татарами, має бути Юрій Дмітрієв

 

Щойно в Росії суд вирішив ліквідувати Міжнародний Меморіал, громадську організацію, яка відновлювала історичну правду і боролася за права людини. Ось цитата з виступу прокурора без перекладу:

"Прокурор в суде обвинил "Мемориал" в "искажении исторической памяти о Великой Отечественной войне", создании "ложного образа Советского союза как террористического государства", попытках реабилитировать нацистских преступников и открытой поддержке запрещенных организаций".

Меморіал підтримав Європейський Парламент, багато суспільних і політичних діячів.

Путін заявив, що "Мемориал" поддерживает террористические и экстремистские организации, неоднократно и "демонстративно" совершал нарушения и причислил к жертвам политических репрессий нацистских преступников".

Напади на Меморіал почалися після 2014 року. Тоді раптом російська влада змінила своє ставлення до вшанування пам'яті загиблих у Сандармосі.

Сандармох - лісове урочище в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія, за 19 км від м. Медвеж'єгорськ, неподалік від м. Повенець, де на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей. Серед жертв — переважно спецпоселенці і в'язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям.

Саме у Сандармосі розстріляно українську еліту: Курбаса, Підмогильного, Куліша, Вороного, Епіка, Зерова, Крушельницького, Поліщука, Чехівського, Шкурупія і багатьох інших.

Після 2014 року росіяни почали приховувати розстріли і стверджувати, що у Сандармосі на початку Другої світової війни фіни розстрілювали радянських військовополонених.

Це бездоказова вигадка.

Першим про Сандармох заговорив Юрій Дмітрієв.

Йому 65 років. Це чесний чоловік, який вручну переписував закриті архіви, сам розкопував приховані могили і відкрив для світу трагедію Сандармоху.

Напередодні йому присудили 15 років ув'язнення строгого режиму за навмисно сфальсифікованим принизливим обвинуваченням у сексуальних злочинах з донькою.

Російська влада у такий спосіб вирішила принизити і знищити Дмітрієва.

Якщо і домовлятися про щось з Путіним, якщо і проводити обміни, то серед перших, разом з нашими захисниками і кримськими татарами, має бути Юрій Дмітрієв.

І ще - боротьба з Дмітрієвим, Меморіалом, свободою у Росії - це, у тому числі, і продовження гібридної війни з Україною, нашим минулим і майбутнім.






Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».