Козаки на службі у Франції в 1646 році
Історик Костомаров у своєму дослідженні про Богдана Хмельницького побіжно згадав про те, що 2400 козаків у XVIІ столітті вирушили до Франції та брали участь у взятті Дюнкерка Великим Конде в 1646 році. Цей факт вплинув на Олександра Половцова, якого цікавило, як ці малоросійські козаки змогли такою великою кількістю піти до Франції, яким шляхом вони йшли і як повернулися на батьківщину. Половцов поїхав до Дюнкерка не для того, щоб досліджувати там архіви, знаючи, що він не знайде бажаного, а щоб подивитись, чи не знайде він там пам'яток того часу, які можуть пролити світло на це питання.
В угорському журналі за 1900 рік "Огляд Сходу та Угорщини. Політичний, економічний та суспільний журнал" №10 (690) на 75-76 сторінках є коротенька стаття, яка згадує відомі праці Миколи Костомарова і Олександра Половцова і дещо додає нового - "Козаки на службі у Франції в 1646 році".
Російський офіційний вісник публікує цікаву статтю про козаків на службі у Франції в 1646 році за неопублікованими документами. Ось короткий зміст:
Російський історик Костомаров у своєму дослідженні про Богдана Хмельницького побіжно згадав про те, що 2400 козаків у XVIІ столітті вирушили до Франції та брали участь у взятті Дюнкерка Великим Конде в 1646 році. Цей факт вплинув на Олександра Половцова, якого цікавило, як ці малоросійські козаки змогли такою великою кількістю піти до Франції, яким шляхом вони йшли і як повернулися на батьківщину. Половцов поїхав до Дюнкерка не для того, щоб досліджувати там архіви, знаючи, що він не знайде бажаного, а щоб подивитись, чи не знайде він там пам'яток того часу, які можуть пролити світло на це питання.
У міській бібліотеці пан Половцов знайшов друкований літопис, у якому неодноразово згадується про роль загону "поляків". Зрозуміло, що під поляками тут мається на увазі малоросійське козацтво.
У Національній бібліотеці в Парижі пан Половцов знайшов кілька листів, що стосуються цього питання, і всі вони відтворюють дані, що містяться в "Журналі облоги Дюнкерка" і в "Взяття Дюнкерка", опублікованих в 1646 і 1647 роках. Щодо неопублікованих документів, то він не знайшов їх ні в Національній бібліотеці, ні в Дюнкерку, ні в Брюсселі, ні в Ліллі, ні в Національному архіві Франції.
Лише в Шантійї були знайдені ці документи. Була ціла серія листів від кардинала Мазаріні та інших історичних діячів, адресованих Великому Конде. Польський король Владислав, втративши свою першу дружину в 1644 році і не маючи дітей, думав про другий шлюб. Спочатку він хотів одружитися з Крістін, королевою Швеції, але цей проект не вдався, і кардинал Мазаріні рекомендував йому, серед інших, Марію де Гонзаг-Невер, і саме її він вибрав.
Пані де Невер була француженкою, тому Мазаріні забезпечив вплив Франції у Польщі. Крім того, Мазаріні хотів зробити свого брата кардиналом і мав конкурентом на кардинальську посаду Яна Казиміра, брата короля Владислава. Відмова Яна Казиміра від кардинальського сану була однією з умов шлюбу. Шлюбний контракт було підписано 25 вересня 1646 р.; блискуче польське посольство тоді вирушило до Парижа.
Марія-Луїза де Гонзаг-Невер стала королевою Польщі. Після смерті Владіслава в 1648 році, його брат Ян Казимир також одружиться з його вдовою, яке помре у Варшаві в 1667 році. Через два-три місяці після її одруження з Владиславом, Мазаріні вдався до її послуг; він намагався отримати через неї військову допомогу від польського короля. Владислав не хотів посилати польські війська, яких він сам потребував, і звернувся до козаків з пропозицією взяти участь у війні, в якій на той час була задіяна Франція.
Архіви Шантійї дають змогу зрозуміти, як тоді козаки йшли до Франції. Державний секретар у військових справах Ле Тельє в листі до Великого Конде повідомив його про вимоги козаків отримати платню щомісяця і з дня їхнього завантаження на кораблі для від'їзду з Польщі. У цьому ж листі вказується, що їх супроводжував секретар французького посла у Варшаві.
В іншому листі Ле Тельє до Великого Конде ми бачимо, що козаки висадилися в Кале, де вони залишалися досить довго. На початку серпня вони ще були там. Тому треба розуміти, що козаки вирушили з Варшави, пішли Віслою і стали на кораблі в Данцигу, який тоді належав Польщі. Вони залишилися в Кале до участі в бойових діях.
Щодо дійсної чисельності цього козацького загону, то на цю тему вже опубліковані праці різняться: іноді говориться про підрозділ, про три підрозділи, про батальйон; іноді наводять цифри, і називають 200, 300 чоловік. "Журнал облоги Дюнкерка" подає загальну цифру 1700 козаків. Однак лист Ле Тельє до Конде говорить про "командирів десяти підрозділів". Якщо будемо розуміти, що "підрозділ" відповідав "сотні", то матимемо всього 1000 чоловік, але їх кількість була значно більшою і треба вважати, що ці "сотні" включали по 200 чи 250 комбатантів.
Листи свідчать про підписання договору з козаками. Полковник Пріємський мусив поїхати до Парижа, щоб розв'язати певні труднощі в тлумаченні цього контракту. Щодо повернення козаків до Польщі, то ми не маємо даних, які б дозволяли зрозуміти, як вони поверталися на батьківщину".
