Підпишть петицію щодо надання звання Героя України історику Максиму Фідрі

Максим Фідря (позивний Історик) загинув у ніч на 29 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку.

 

Полеглий Герой Максим Фідря, позивний Історик. Сержант, служив у Краматорському прикордонному загоні. Народився у 1981 році у Краматорську на Донеччині. Закінчив Краматорський економіко-гуманітарний інститут і багато років викладав історію в місцевих школах. Педагогом був "спадковим" - вся родина, з діда-прадіда, вчителювали. Мав хобі - піший і велосипедний туризм, плавав на байдарках. Був "непримиренним" патріотом, місцевим "ждунам руського миру" казав в обличчя: "Чемодан, вокзал, росія... виїзжайте і живіть там".

Історія і педагогічна діяльність були його покликанням (майбутній напрям викладання обрав у семирічному віці під впливом набагато старшої сестри-історика), але у 2020 році бажання особисто захищати державу переважило, і він підписав контракт із ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення постійно був у зоні бойових дій, воював на Київщині, Харківщині, Чернігівщині, Сумщині, Донеччині.

Загинув у ніч на 29 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку, біля Курдюмівки, разом із побратимом Дмитром Семеновим, під час спроби евакуювати пораненого товариша. Заповів, щоб його кремували і прах розвіяли на Білянських горах, на Осколі і в Криму.

У Максима залишились дружина Олена і 15-річний син. Олена була однокласницею Максима. Під час навчання у школі вони дружили, а потім, коли вступили до того самого вишу, зав'язали романтичні стосунки і на 3 курсі побралися.

Олена Фідря багато років займається музейною справою, вона директор Донецького обласного художнього музею, який нині знаходиться в Краматорську. З її спогадів про чоловіка: "Як історик, він казав, що наша нація вже перемогла. Що війна нас об'єднала, згуртувала. І Україна, і наша нація перемогла перед усім світом і довела, що така нація існує, і вона спроможна себе захищати, жити і існувати".

P.S. На сайті президента є петиція з проханням присвоїти Максиму Фідрі і Дмитру Семенову звання Героїв України (посмертно). Хто бажає, ще є час поставити свій підпис за посиланням

Юрій Луценко: "Став для молоді прикладом Чину". Пам'яті Андрія Парубія

Парубій жив метою - захистом української Держави. Всі побутові та політичні розмови він зводив на це. Інколи здавалося, що він по ночах говорив із своїм дідом та стрийками, і звітує їм про кожен крок, щоб не допустити помилок минулих спроб.

Володимир Бірчак, Володимир В'ятрович: Рука радянська на Волині

Фрагменти польських документів 1940-х років, де йдеться про роль совєтів у розпалюванні польсько-українського конфлікту.

Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.