Підпишть петицію щодо надання звання Героя України історику Максиму Фідрі

Максим Фідря (позивний Історик) загинув у ніч на 29 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку.

 

Полеглий Герой Максим Фідря, позивний Історик. Сержант, служив у Краматорському прикордонному загоні. Народився у 1981 році у Краматорську на Донеччині. Закінчив Краматорський економіко-гуманітарний інститут і багато років викладав історію в місцевих школах. Педагогом був "спадковим" - вся родина, з діда-прадіда, вчителювали. Мав хобі - піший і велосипедний туризм, плавав на байдарках. Був "непримиренним" патріотом, місцевим "ждунам руського миру" казав в обличчя: "Чемодан, вокзал, росія... виїзжайте і живіть там".

Історія і педагогічна діяльність були його покликанням (майбутній напрям викладання обрав у семирічному віці під впливом набагато старшої сестри-історика), але у 2020 році бажання особисто захищати державу переважило, і він підписав контракт із ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення постійно був у зоні бойових дій, воював на Київщині, Харківщині, Чернігівщині, Сумщині, Донеччині.

Загинув у ніч на 29 жовтня 2023 року на Бахмутському напрямку, біля Курдюмівки, разом із побратимом Дмитром Семеновим, під час спроби евакуювати пораненого товариша. Заповів, щоб його кремували і прах розвіяли на Білянських горах, на Осколі і в Криму.

У Максима залишились дружина Олена і 15-річний син. Олена була однокласницею Максима. Під час навчання у школі вони дружили, а потім, коли вступили до того самого вишу, зав'язали романтичні стосунки і на 3 курсі побралися.

Олена Фідря багато років займається музейною справою, вона директор Донецького обласного художнього музею, який нині знаходиться в Краматорську. З її спогадів про чоловіка: "Як історик, він казав, що наша нація вже перемогла. Що війна нас об'єднала, згуртувала. І Україна, і наша нація перемогла перед усім світом і довела, що така нація існує, і вона спроможна себе захищати, жити і існувати".

P.S. На сайті президента є петиція з проханням присвоїти Максиму Фідрі і Дмитру Семенову звання Героїв України (посмертно). Хто бажає, ще є час поставити свій підпис за посиланням

Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.