Хто представляв Кубань в Українській Центральній Раді?
Кубань у 1917 році українцями сприймалась як етнічно українська територія. У Кубанській області у 1897 році проживало понад 900 тисяч українців. До початку революції кардинальних змін у національному складі мешканців Кубані, найімовірніше не було. Тож не дивно, що у 1917 році при розробці схеми виборів до революційного парламенту – Української Центральної Ради - Кубанська область отримала право на обрання трьох депутатів.
При слові Кубань патріотичне українське серце починає сильніше тьохкати. Кубань у 1917 році українцями сприймалась як етнічно українська територія. Це підтверджували результати перепису 1897 року. В цілому в Кубанській області (саме області! – не губернії) українці становили відносну більшість – 47,4%, в Темрюцькому та Єйському відділах (відділ – це аналог повіту) українців було близько трьох чвертей населення, в Катеринодарському та Кавказькому – приблизно половина, в Майкопському та Баталпашинському - третина. І лише в Лабинському відділі – 18,9% (це був найменша чисельність українців по відділах області).
В абсолютних цифрах в Кубанській області у 1897 році проживало понад 900 тисяч українців. До початку революції кардинальних змін у національному складі мешканців Кубані, найімовірніше не було – хіба що під час Першої світової війни збільшилась кількість українців за рахунок біженців та виселенців з районів бойових дій і зменшилась - через мобілізацію.
Тож не дивно, що у 1917 році при розробці схеми виборів до революційного парламенту – Української Центральної Ради - Кубанська область отримала право на обрання трьох депутатів.
Вибори депутатів відбувались не так як ми тепер звикли. Членів Української Центральної Ради обирали делегати Всеукраїнського національного конгресу, що відбувався у Києві 6–8 (19–21) квітня 1917 р. Своїх делегатів на конгрес могли відправляти різного роду українські громадські організації. Кубань представляли Кубанське товариство шкільної освіти, кубанська та майкопська Просвіти та українська громада Армавіра. Усі українські організації Кубанської області були об'єднані в Кубанську українську національну раду. От ці делегати і були виборцями.
Членами Української Центральної ради від Кубані обрано двох осіб. Чому третього не стали обирати - невідомо. Протокол перших загальних зборів новообраної УЦР зафіксував їх імена – "Левитський М." та Ерастів. Щодо Степана Ерастова питань немає. Це упізнаваний діяч української громади Кубані. Про нього є публікації, відома біографія. А от хто такий М.Левитський? Однозначної відповіді на це питання досі не було. І поки що немає. Але зафіксую існуючий стан речей.
Ситуація складна тим, що це прізвище може бути написане у багатьох варіаціях – щонайменше як "Левитський", "Левітський", "Лівитський", "Лівітський", "Левицький", "Левіцький", "Лівіцький" та "Лівицький". Прізвище доволі поширене. Українських національних діячів першої половини ХХ століття з таким прізвищем є доволі багато. Цілий ряд довідників, енциклопедій, досліджень припускають, що членом Української Центральної Ради від Кубані був або Микола Васильович Левитський - "артільний батько", очільник кооперативного руху серед українців - або Микола Григорович Левитський – правник та військовий.
Однак, Микола Григорович ніколи, а Микола Васильович до вересня 1919 року жодним чином не були пов'язані із Кубанню. Тож чому би кубанським українцям обирати їх своїми депутатами до українського парламенту? (При цьому вони обоє таки були членами УЦР, але за іншими квотами – Українського генерального військового комітету та від українців Києва). То хто ж тоді?
Серед української громади на Кубані зустрічається "Т.О.Левітський". Наприклад, у книжці Павла Сулятицького "Нариси з історії революції на Кубані" згадується, що представником Кубанської національної української ради у Катеринодарському міському громадському комітеті серед інших був присяжний повірений Т.О.Левітський. Той же Т.О.Левітський увійшов до складу Тимчасового Кубанського обласного виконавчого комітету. Також він згадується влітку 1917 року як учасник кількох виборчих кампаній (кандидат в депутати Катеринодарської міської думи за українським списком та кандидат в депутати Всеросійських установчих зборів за списком українських демократичних організацій).
За адресними та пам'ятними книгами Кубанської області встановлюємо, що Левітський Тихон Орестович – помічник присяжного повіреного у Катеринодарі. Бази даних про репресованих в СРСР дають інформацію, що людина з таким іменем та прізвищем народилася у червні 1885 у Подільській губернії. Тихон Левітський закінчив Харківський університет, проживав у Краснодарі, де працював завідувачем юридичним відділом. Заарештований 1 березня 1921 року. Розстріляний. Архівна справа – 83400. Архів не вказано, але думаю, йдеться про архів УФСБ по Краснодарському краю.
Тихон Левітський є більш ймовірним членом УЦР від Кубані як мешканець Катеринодару, активний діяч місцевої української громади, аніж згадані вище Левитські, що не мали до Кубані жодного стосунку. А ініціал "М." поруч з прізвищем Левітський у списку членів УЦР від 8 (21) квітня 1917 року є просто помилковим прочитанням рукописної "Т.".
Звісно, що членом Української Центральної Ради від Кубані був Тихон Левітський потребує додаткового підтвердження. В ідеалі було би добре знайти документи, зокрема протоколи засідань, Кубанської української національної ради, а також переглянути кубанську пресу за 1917 рік, зокрема газети "Листок войньі", "Вольная Кубань" та україномовну газету "Чорноморець". Ну, і не буде зайвим архівно-кримінальна справа на Тихона Левицького з архівну ФСБ у Краснодарі.
