Чому Василь Кук?

Триває громадське обговорення ініціативи про присвоєння 21 окремій механізованій бригаді почесного найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука.

 
Василь Кук

Триває громадське обговорення ініціативи про присвоєння 21 окремій механізованій бригаді почесного найменування на честь генерал-хорунжого УПА Василя Кука.

Я відповідальний за проведення цього громадського обговорення, тому маю утриматися від ідеї подачі пропозицій самому собі. Але вважаю за доцільне поділитися думками про це з вами. 

Не є секретом, що то я подав ідею на розгляд бригади. Чому?

Почну, на мій погляд, з головного.

Давно, двадцять років тому, пан Василь сказав комусь з відносно молодих людей приблизно таке: "Ти часто кажеш, що готовий померти заради України. Але ж Україна не кровожерлива, їй не потрібна твоя смерть. Для України треба, щоб ти був живий і діяв заради неї. А помирати мають вороги — в тому числі твоїми стараннями".

Під час дискусій навколо постаті Василя Кука регулярно виникають питання: "Чому не загинув? Чому його не підірвали, як Коновальця, не застрелили, як Шухевича, не отруїли, як Бандеру? І взагалі, чому його після шести років за ґратами амністували — в той час, коли десятки тисяч людей, якими він керував і командував, перебували в таборах та на засланнях?"

Тобто, за великим рахунком, "провина" Кука в очах сучасних "суддів" полягає в тому, що він не загинув в тюрмі або не помер десь у Сибіру.

Наскільки я пам'ятаю, пан Василь ніколи не виправдовувався з цього питання. Єдине — він казав, що своїм життям вдячний Степанові Бандері: після його вбивства в КДБ зрозуміти, що в такий спосіб не послабили, а навпаки — посилили український націоналістичний рух.

Кук залишився живим Він пережив і Сталіна, і Хрущова з Брежнєвим, і Щербицького з Андроповим, і КДБ з Радянським Союзом. Читаю розсекречені документи, матеріали його кримінальної справи, і все більш переконуюся: все, що він робив, завжди було заради України і на користь українській справі.

Я у захваті від того, як майстерно Кук використовував для цього ресурси КДБ — єдині, які тоді були у нього в досяжності. Але то є темою окремої, довгої та цікавої, але окремої розмови. Зараз я про інше.

Присвоєння бригаді імені Кука — це стане в тому числі визнанням того, що героїчна смерть за Україну не є обов'язковою умовою для українського діяча, щоб потрапити у пантеон Героїв.

Що було б корисніше для України: щоб пана Василя таємно розстріляли десь на Лук'янівці у 1954-му чи стратили за вироком радянського суду у 1975-му, або ж - щоб він вижив, після цього ще 50 років "залишався націоналістом-фанатиком", як писали про нього в секретних доповідях, працював заради України і виховував тисячі таких, як я?

Максим Яковлєв: 100 років курорту Bad Burnas: як Лебедівка стала " чорноморською Рив'єрою"

Цьогоріч виповнюється 100 років із часу, коли було засновано курорт Bad Burnas – нині ми знаємо його під назвою Лебедівка. Це невелике село розташоване на півдні Одеської області, на узбережжі Чорного моря, поруч із лиманом Бурнас і Національним природним парком "Тузлівські лимани".

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».