1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.
31 грудня 2025-го у США у віці 90 років помер один із перших дослідників історії УПА Петро Содоль. "Історична правда" публікує один із його текстів. Орфографію і правопис автора збережено.
Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.
18 грудня відбудеться презентація книжки історикині Лесі Бондарук "Справа Гончарука". Останній розстріляний повстанець", яка вийшла друком у видавництві "Локальна історія".
Національна комісія з реабілітації реабілітувала двох уродженців Рівненщини, репресованих радянською владою: Праведника народів світу, зв’язкового УПА Федора Коротюка та члена ОУН-УПА, тричі втікача з ГУЛАГу Антона Олійника.
У Львівському історичному музеї презентували виставку "Ніл Хасевич – відомий і невідомий" до 120-річчя від дня народження графіка, громадського діяча та митця Української Повстанської Армії.
Український інститут книги профінансував з державного бюджету друк 1.5 тисяч примірників книжки Петра Воробея "Останній бандерівець", яку підготував до друку Видавничий дім "Букрек" (м.Чернівці). Витвір Воробея – абсолютно антиісторичний. Граючись у художнє слово, він змішав правду і неправду в одну писанину, використавши чужі дослідження і спогади.
Праці Петра Мірчука ґрунтувалися на власному досвіді та широкій документальній базі, зібраній серед учасників ОУН і УПА. А книга "Українська повстанська армія 1942–1952" стала однією з перших узагальнених праць на цю тему в еміграції. Саме тоді, коли він наполегливо збирав матеріали для цієї книги, органи мдб урср завели на нього оперативну справу. Але завадити донесенню до широкої громадськості на Заході правди про УПА не вдалося.
12 липня 1989-го, за два роки до відновлення незалежности України, радянська влада розстріляла Івана Гончарука, колишнього вояка Української повстанської армії. 19-річним він покинув рідні Грудки на Волині, пройшов табори Колими й повернувся до України аж у 1970-х. КДБ і прокуратура Волинської области 1987-го відновили кримінальну справу, сфабрикувавши нові обвинувачення на підставі давніх матеріалів, доносів сусідів та тиску на свідків.
Серед документів з архіву Внутрішніх військ НКВС насамперед варто звернути увагу на том № 111 — "Доповіді про стан оперативно-бойової діяльності та бойової підготовки в частинах і з'єднаннях округу". У ньому міститься узагальнювальна звітність військових частин, які брали участь у придушенні українського визвольного руху. З цих паперів можна отримати вичерпні дані про те, де й чим займалися війська НКВС і яких результатів досягли за період від січня до вересня 1945 року, — якраз до офіційного закінчення Другої світової війни.