Спалили найстарший бароковий палац Лівобережжя

Вчора пожежа знищила перлину. Як свідчать пожежні Валківського районного підрозділу МЧС, вони прибули для гасіння пожежі у Старий Мерчик о 22:00 15 квітня. Пожежа почалася через підпал. Чи був у цьому злий намір, чи необережність – сказати складно. Палац палав майже добу.

Територія Слобідської України зберегла не так і багато палацево-паркових ансамблів. До 1917 року тут знаходилося більше 1500 садиб, з яких вціліло не більше сотні. Вчора, 16 квітня 2018 року Україна втратила пам’ятку архітектури національного значення – палац Шидловських у Старому Мерчику.

Ця унікальна садиба привертала увагу мистецтвознавців і перед революційними збуреннями 1917-го року. Її вважали єдиною в регіоні збудованою в стилі французького класицизму, або як його тоді називали "Луї XVI".

Палац у Старому Мерчику. Фото Георгія Лукомського, 1914 рік 

Палац, служби і парковий ансамбль збудував Слобідсько-Український віце-губернатор, дійсний статський радник Григорій Шидловський.

Історики архітектури намагались знайти автора цього унікального для України архітектурного ансамблю. Одним він нагадував творіння Мерліні, іншим – школи Баженова. Але ніхто так і не довів достовірного авторства.

Північний фасад

 

У другій половині ХІХ століття садибою володів інженер Євген Духовський. У радянські часи у колишній садибі розташовувався Харківський ветеринарний технікум.

У 1990-ті технікум закрили. Палац почав руйнуватися. Садово-парковий ансамбль занепав.

 Інтер'єр однієї з кімнат палацу

Між тим палац у Старому Мерчику міг би слугувати для харківців чудовим місцем відпочинку. Він знаходиться лише на відстані, яку автомобіль долає за півгодини, а електричка – за годину.

У палаці можна було організувати картинну галерею, музей, концертний зал. У службових прибудовах – готель і ресторан. Парк міг прийняти для відпочинку сотні відвідувачів. Але господаря для цього скарбу не знайшлося.

Палац у 2004 році. Фото Андрія Парамонова

 

Спроба законсервувати об’єкт у 2007 році провалилася. Грошей не вистачило навіть на те, щоб повністю накрити палац новим дахом. Активісти дванадцять років – з 2006 року – намагалися докричатися до влади. Але палац це не врятувало.

Символічна виставка "Похорон Старого Мерчика" не пробудила інтерес ані у громадськості, ані у чиновників.

І ось вчора пожежа знищила перлину.

Як свідчать пожежні Валківського районного підрозділу МЧС, вони прибули для гасіння пожежі у Старий Мерчик о 22:00 15 квітня.

Фото: sq.com.ua

 

За іншими джерелами, перші розрахунки пожежних з’явилися тільки о 5:00 16 квітня.

Пожежа почалася через підпал. Чи був у цьому злий намір, чи необережність – сказати складно.

Пожежа почалася у правому крилі палацу, на другому поверсі, де не було частини даху. Частина балок прогоріла і обвалилася тут швидше. Вогонь поширився у інші частини будівлі. До обідньої пори 16 квітня обвалився дах у центральній частині палацу, а о 16:00 – і лівого крила.

Згоріло все, що могло згоріти. Фото Андрія Парамонова, 16 квітня 2018 року

  

На 18:30 у центральній частині і лівому крилі догорали перекриття між підвальним і першим поверхом. Перекриття у правому крилі інтенсивно горіли.

Пожежні гасили пожежу одним розрахунком, час від часу від’їжджаючи за водою.

Не поспішати – це була така команда?!

 Фото Андрія Парамонова, 16 квітня 2018 року

Є і інші питання. Чому не залучили пожежні команди Харкова? Чому ніхто не керував гасінням пожежі? Як реагував на пожежу власник – Управління архітектури Харківської облдержадміністрації?

На ранок 17 квітня нам залишилися обгорілі стіни палацу. Говорити про те, як добре вони збереглися, рано. Ми не знаємо, наскільки постраждала від вогню цегляна кладка.

Палац догоряє. Фото з facebook Антона Бондарєва

 Фото з facebook Антона Бондарєва

 Фото з facebook Антона Бондарєва

Але вже зараз ясно: у Старому Мерчику сталася катастрофа. На відновлення палацу в бюджеті нема ані копійки. Залучити інвесторів – пуста справа. Навколо – огидне запустіння.

Балки палацу були зроблені з 300-літніх дубів, яких сьогодні в Україні нема. Палац повністю вигорів, осипалася баракова ліпнина кабінету-музею Духовського, постраждали і деталі фасаду.

Це перший крок до того, що місцеві мешканці розберуть палац у Старому Мерчику на цеглу.

Іван Матковський: Як радянські спецслужби фальсифікували життя та діяльність митрополита Андрея Шептицького

1986 року римо-католицький і польський священик Юзеф Марія Бохенський надіслав до паризького часопису "Культура" лист із проханням опублікувати історію римо-католицького священика зі Львова о. Володимира Цєньського. У 1940 році НКВД арештувало о. Володимира і під час арешту змушували його підписати документи проти Митрополита. Коли він відмовив, на його очах замучили молоду польку, намагаючись вплинути на нього.

Олексій Мустафін: Привіт із 1581 року. Суспільний договір як підстава незалежності

"Акт про урочисте зречення" 1581 року, який починається незвично грайливим (а може й навпаки напрочуд сучасним) зверненням "привіт (салют!) усім, хто це побачить" має справді фундаментальне значення для історії Нідерландів. Та й не лише Нідерландів. На згадку про нього створили навіть спеціальну премію. 26 липня 2022 року - рівно три роки тому - нею нагородили й Володимира Зеленського.

Віталій Скальський: У пошуках крутянця Андрія Соколовського

Ім’я Андрія Соколовського довгий час лишалося тінню серед героїв Крут. Хто він? Звідки? Чи залишив по собі хоч слід? Через 125 років після його народження ми, нарешті, спрямовуємо софіти нашої пам’яті та вдячності гімназисту, який сміливо, у свої неповні 18 років, став до бою проти російських загарбників.

Олег Пустовгар: Спогади полтавців про "чорний вівторок" як урок історії

30 років тому, 18 липня 1995 року, на Софійській площі у Києві відбулося поховання Патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка). Ця подія увійшла в новітню історію під назвою «чорний вівторок». Бо закінчилася кривавим побиттям кількох тисяч людей, які прийшли віддати останню данину пам’яті Патріарху, дисиденту, першому предстоятелю Української Православної церкви Київського Патріархату (УПЦ КП).