У пошуках крутянця Андрія Соколовського
Ім’я Андрія Соколовського довгий час лишалося тінню серед героїв Крут. Хто він? Звідки? Чи залишив по собі хоч слід? Через 125 років після його народження ми, нарешті, спрямовуємо софіти нашої пам’яті та вдячності гімназисту, який сміливо, у свої неповні 18 років, став до бою проти російських загарбників.
Одним із крутянців був Андрій Соколовський - чи не найтаємничіший із розстріляних більшовиками гімназистів після бою під Крутами 29 січня 1918 року.
Про нього досі ми знали лише те, що він був, що навчався у Кирило-Мефодіївській гімназії та що його розшукували "вбиті горем батьки" через оголошення у газеті. Хто його тато й мама, де й коли народився, чи є нащадки – це залишалося таємницею.
У розпорядженні істориків є газетне оголошенння у газеті "Нова рада", спогади Хариті Кононенко та Ігоря Лоського.
Оголошення батьків про розшук Андрія Соколовського друкувалось у "Новій раді" тричі – у №№ 27, 29 і 30 за 6, 8 і 9 березня 1918 року. Ось його текст: "Батьки молять повідомити Київ, Фундукл. 61-1 до подрібниць про все те, що відомо за сина їх Андрія Соколовського, учня VI класу 2 україн. гімназ., без вісті пропавш[ого] в бою на ст. "Крути" 16 січня с.р. і прохають як він жив, дати йому допомогу. Страти будуть повернені. 3-0451-1".
Ігор Лоський у споминах описує сцену прощання Андрія з сестрою під час від'їзду ешелону з Києва на Крути: "Спокійніше вела себе сестра іншого шестикласника — Соколовського. Ледве стримуючи сльози, вона хрестила брата і всіх від'їжджаючих... Молоденький Соколовський весело заспокоював сестру, не передчуваючи, що за пару днів лежатиме на станційній платформі з пробитою московським багнетом головою".
Харитя Кононенко згадує своїх друзів – членів Осередку середнєшкільників (громадської організації, що об'єднувала учнів середніх шкіл). І серед них – Андрій Соколовський. У своїх спогадах вона описує похорон крутянців:
"Нарешті привезено до Київа 28 трун. … З наших осередчан Соколовського признала його мати…
Підійшли до третьої труни. Тільки хотіли зняти віко, як почувся чийсь істеричний, жіночий голос: "Не займайте – се моя труна!".
Се мати Соколовського оберігає спокій свого сина. Довідавшися, що ми товаришки покійного вона тяжко заридала: "нема вже його між вами, не буде він більше ходити на ваші збори Осередку"".
Також нам відомий протокол засідання педради Другої київської української гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства 22 березня 1918 року, де йдеться про заходи із вшанування загиблих під час російського наступу гімназистів. У списку полеглих серед інших згадується і Андрій Соколовський.
Інші джерела також містять згадки про Андрія Соколовського, Утім, там він згадується просто у переліку загиблих крутянців. Якоїсь додаткової біографічної інформації або принаймні натяків на шляхи подальших пошуків у таких джерелах немає.
Отже, з цих джерел ми маємо таку інформацію:
Андрій Соколовський, учень 6 класу Другої української київської гімназії, член київського осередку середньошкільників. Мав батьків і сестру. Проживав (або працювали батьки) за адресою: вул.Фундуклеївська, 61 кв.1.
Суцільний перегляд архівних справ Другої української київської гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства, що збережені у Державному архіві міста Києва, нічого не додав до біографії Андрія Соколовського.
Перегляд різного роду адресних книг за 1910-ті – 1920-ті рр. показує, що у Києві на той час проживало доволі багато осіб з прізвищем Соколовський/Соколовська. Встановити родинний зв'язок між Андрієм Соколовським та цими київськими родинами таким шляхом неможливо.
За даними Київської міської управи у 1918 році будинок 61 по вулиці Фундуклеївській належав пану Мороз-Ходоровському. Хоча на 1915 рік власницею значиться Пелагея Божич з дітьми. Ймовірно, Соколовські там винаймали квартиру.
У 2023 році на сайті газети "Нове життя" (смт Близнюки) опубліковано замітку "Нащадок одного з героїв Крут живе у Близнюках". З цієї замітки стає відомо, що Андрій Соколовський є рідним братом бабусі педагога-організатора Близнюківського ліцею Ксенії Волкової.
З особистої розмови з Ксенією Волковою стало відомо, що батьками крутянця були Анатолій та Єлизавета Соколовські. У них було п'ятеро дітей. Найстарша – Ольга. Далі - невідомий на ім'я син, який після завершення революції виїхав в еміграцію, ймовірно, до Канади. Далі йшли власне загиблий під Крутами Андрій, Галина (у заміжжі - Усенко) та Ангеліна (вийшла заміж за майбутнього свідка у справі СВУ Саву Малашука).
За родинними спогадами, в радянські часи родина з невідомих причин переїхала до Харкова. Під час Другої світової війни пішли з життя Анатолій та Єлизавета, а невдовзі Сава Малашук з дружиною Ангеліною покинули Харків та опинились у селі Садове біля Близнюків.
У Державному архіві Харківської області зберігаються листки обліку місця реєстрації мешканців Харкова за 1942 рік. Серед документів цього обліку вдалось знайти листок вибуття з місця реєстрації на ім'я Соколовського Анатолія Єлізаровича, який переїхав з вулиці Каплунівської 16 кв.15 на Холодну Гору (на жаль, без вказівки точної адреси).
Цей листок містить деяку біографічну інформацію. Анатолій Єлізарович народився 1871 року в Одесі, працював лаборантом Харківського хіміко-технологічного інституту (ХХТІ). В анкеті вказано, що одружений, але подібний листок на дружину не виявлено.
Ця анкета дала змогу переглянути списки мешканців будинків Харкова за відповідною адресою, які були складені нацистськими окупаційними органами у грудні 1941 року. У цих списках справді є Анатолій Єлізарович та Єлизавета Володимирівна.
З анкетних даних стає відомо, що чоловік народився у 1871 році в Одесі (і це підтверджує дані зі згаданого вище листка вибуття), переїхав до Харкова у 1932 році, деякий час жив на вулиці Крутогірській, а з 1941 року – на Каплунівській, 16б. Також підтверджується посада та місце роботи – лаборант ХХТІ.
Його дружина – Соколовська Елизавета Володимирівна – народилася 1871 року у Бендерах (щоправда, в документі вказано, що Бендери розташовані у Бєлгородській області – чи то технічна описка, чи свідома помилка з якихось міркувань), одночасно з чоловіком переїхала до Харкова і жила там же, а за професією була домогосподаркою.
Тепер ми багато знаємо про подружжя Соколовських: імена, дати і місця народжень, місця роботи і проживання у Харкові. І це - документально підтверджені дані. Але бракує чи не найголовнішого – дати і місця народження крутянця Андрія Соколовського та підтвердження його спорідненості із дослідженою нами родиною Соколовських.
Факт рідства між нашим героєм-крутянцем та Анатолієм і Єлизаветою Соколовськими спирався виключно на усноісторичних свідченнях Ксенії Волкової. Щоправда, її слова підтведжено спогадами Марини Вороної-Косенко, онучки учасника бою під Крутами Юрія Вороного: "Найближчий його [Юрія Вороного] товариш, 15-літній Андрій Соколовський, загинув там і похований біля Аскольдової могили … А дідусь усе життя допомагав батькам того хлопця, які жили у Харкові". Але, з огляду на специфіку методології усної історії, ці твердження потребували додаткової верифікації.
Вихід із глухого кута вбачався у пошуку інших історичних джерел про батьків Андрія. І справді, у довідковій книзі "Весь Юго-Западный край" згадується нотаріус у Старокостянтинові Анатолій Єлізарович Соколовський.
А у Державному архіві Хмельницької області збережено архівний фонд нотаріуса Анатолія Соколовського. Він містить нотаріальні документи клієнтів – угоди купівлі-продажу, застави нерухомості, заповіти, опротестування векселів - за 1903-1915 рр. Тож, щонайменше у ці роки батько крутянця Андрія Соколовського проживав у Старокостянтинові.
Це дало підстави переглянути метричні книги старокостянтинівських церков за кінець ХІХ – початок ХХ століття у надії віднайти запис про народження Андрія Соколовського, його сиблінгів, шлюб батьків. І це вдалося!
У метричній книзі Собору Воздвиження Чесного Хреста є запис, що 20 листопада 1900 року народився, а 7 січня 1901 року охрещений Андрій Соколовський, його батьки – старокостянтинівський нотаріус Анатолій Єлізарович Соколовський та його законна дружина Єлизавета Володимирівна, обоє – православні.
Отже, Андрій Соколовський народився 3 грудня (20 листопада) 1900 року у Старокостянтинові (нині – Хмельницька область). Навчався у Другій українській київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства. Був членом спілки середньошкільників. Під час першої більшовицько-української війни записався до лав Студентського куреня і у його складі брав участь у бою під Крутами 29 (16) січня 1918 року. Потрапив у полон та був розстріляний. 19 березня 1918 року похований на Аскольдовій могилі у Києві.
До речі, цьогоріч – 125 років від дня народження нашого героя, крутянця Андрія Соколовського. Чи вшануємо належно?
