Спецпроект

Скасування Голодомору-геноциду - лише питання часу

Директор Українського інституту національної пам`яті Валерій Солдатенко не хоче йти під суд, а депутати тягнуть з рішенням.

Кваліфікація Голодомору 1932-1933 як геноциду українського народу може бути скасована Верховною Радою у будь-який момент.

Про це заявив директор Українського інституту національної пам`яті Валерій Солдатенко на зустрічі з українською діаспорою в Москві, повідомляє УНІАН.

Він повідомив, що відповідні поправки в закон "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" вже зареєстровані в парламенті, і для їх ухвалення є достатньо голосів народних депутатів.

За словами Солдатенка, йому періодично погрожують прокуратурою і судом, оскільки він, як держслужбовець, має підкорятися закону.

"Закони, як ви знаєте, пишуть люди і вносять у них зміни. До речі, зараз на сайті (Верховної Ради) ви можете знайти проект змін до закону (про Голодомор), який вніс народний депутат Кисельов", - сказав він.

"І, судячи з усього, він може бути скасований у будь-який момент, - адже голосів вистачає для того, щоб не визнавати (Голодомор) геноцидом", - зазначив директор інституту.

При цьому Солдатенко зазначив, що з тактичних міркувань депутати не поспішають цього робити.

"Друга стаття закону про Голодомор, згідно з якою публічна незгода на геноцид вважається протиправною, тобто те, що я роблю зараз, з`явилася саме тому, що автори закону чудово розуміли, що достатніх підстав у них для наукової і юридичної кваліфікації немає", - вважає Солдатенко.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.