Першій у світі недільній газеті виповнюється 220 років

Відома британська газета, перша недільна газета у світі, переживала різні часи – то фінансові кризи, то злети у вигляді авторів на кшталт Джорджа Орвелла.

Про це повідомляє "Медіаосвіта".

The Observer, настаріше у світі недільне видання, святкує 220-річчя. Заснована у 1791, газета The Observer зараз входить у структуру медіахолдингу Guardian Media Group, а у своїх "політичних поглядах" переважно дотримується ліберальної або соціал-демоктратичної лінії.

Перший випуск газети побачив світ 4 грудня 1791 року, і це було перше у світі недільне видання – В.С. Борн, молодий ірландський підприємець, вирішив відкрити світу "нинішню екстраординарну епоху", сподіваючись, що його чотирьохшпальтова газета матиме успіх. Однак це не спрацювало, і Борн був вимушений продати видання своєму брату, успішному бізнесмену.

Брат Борна, у свою чергу зробив пропозицію фінансувати газету уряду, однак урядовці погодилися на подібний крок у обмін на певну редакційну лінію – в результаті чого The Observer того часу став налаштований антирадикально, зокрема проти таких фігур як Томас Пейн, Френсіс Бердетт та Джозеф Прістлі.

На початку 20 століття редактором газети став журналіст Джеймс Луї Гарвін, який керував газетою майже півстоліття. Гарвін надав виданну вишуканості, взявши курс на публікацію не тільки політичних текстів, але й рецензій на фільми, книги та кіно. Зокрема, одним із найвідоміших авторів першої третини 20 століття став англійський письменник і публіцист Ерік Артур Блер, відомий нам як Джордж Орвелл.

Але іменем, яке асоціюється у сучасного читача із газетою стало без сумніву,  ім’я Девіда Астора, редактора газети у 1948-1975 роки. Саме під час редакторства Астора The Observer "набув своєї ліберальної душі", встановивши у Європі нові репортерські стандарти, висвітлюючі британські, зокрема колоніальні, інтереси.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.