АНОНС: Дискусія «Неформальні медіа кінця 80-х початку 90-х»

Як демократи створювали собі інформаційну свободу, про що писали у газетах і журналах та як жартували над тоталітарною системою у кінці 80-х? Чи змогли українські ЗМІ скористатись тим вікном можливостей, яке з'явилось перед ними після незалежності у 90-х?

Центр Досліджень Визвольного Руху презентує оцифровану збірку неформальних видань кінця 80-х початку 90-х років, які зберігаються в архіві видавництва Смолоскип. З цієї нагоди експерти поговорять про те, як в Україні з'являлись нові медіа.

 

Учасники дискусії:

Вахтанг Кіпіані — український журналіст, історик, засновник Музею-архіву преси;

Дмитро Лиховій — журналіст, головний редактор онлайн-видання "Новинарня", у минулому екс-заступник головного редактора щоденної української газети "Україна молода" (у штаті газети з 1991 року);

Світлана Остапа — заступниця голови наглядової ради ПАТ НСТУ, медіаекспертка з проекту "Детектор медіа", членкиня Комісії з журналістської етики, екс-заступниця директора веб-порталу "Телекритика".

Модерує: Олег Стецишин — історик, журналіст, головний редактор газети "Історія+" видання "Експрес".

Колекція примірників неформальної преси буде опублікована на Електронному архіві Українського визвольного руху (http://avr.org.ua). Підготовка та оцифрування онлайн-колекції з архіву видавництва "Смолоскип" стала можливою завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні та програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Час: 26 липня, четвер, 19.00

Місце: атріум телецентру "Олівець" (вул. Мельникова, 42), станція м Дорогожичі.

Вхід вільний

Чорнобильська катастрофа. Смерть тисяч людей заради виживання радянського режиму

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 37 років тому – у 1986 році. Тодішній комуністичний режим до останнього намагався приховати інформацію про масштаби забруднення території та опромінення радіацією людей. Приховував не тому, що розумів масштаби і наслідки катастрофи. А тому, що влада завжди так працювала і показувала СРСР як найкращу в світі державу, в якій ніяких катастроф ніколи не відбувається

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.