Переклали книгу "Примарний мир. 1945" - про початки Холодної війни

Вийшла друком книга "Примарний мир. 1945. Незавершена війна". Історичний твір розповідає про те, як Друга світова війна обернулася Холодною війною.

Про це ІП повідомило видавництво "Темпора".

Книга британського історика Ґреґора Далласа присвячена Другій світовій війні та її наслідкам на геополітичній мапі поствоєнного світу.

На 770 сторінках автор детально аналізує перебіг війни, стратегії Гітлера, Сталіна, Черчілля та Рузвельта, намагаючись довести, що Холодна війна бере свої початки ще під час Другої світової.

Авторський наратив багатий на спогади безпосередніх учасників подій.

Книга розрахована на істориків, політологів, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.

Обкладинка українського видання

Ґреґор Даллас — британський дослідник, закінчив Каліфорнійський університет за спеціальностями історія та економіка, отримав докторський ступінь з Європейської економічної історії. Автор багатьох праць з історії світових воєн та історії економіки.

ЦИТАТИ:

Досвід Першої світової війни не призвів у Німеччині до виникнення літератури “розчарування” та пацифізму; у 1920 та 1930 роках Німеччиною поширився культ солдата.

Сотні тисяч людей по обидва боки Райну ридали над романом “На західному фронті без змін”; однак на заході ці сльози були викликані марністю війни, тим часом, як у Німеччині їх проливали через принесену жертву. Європа не була об”єднана у своїй жалобі.

Нацисти та совєти були сусідами, колишніми союзниками, у них завжди була спокуса співпрацювати, ландшафти їхніх таборів були вражаюче схожі. Фактично, нацисти перебралися до колишніх совєтських таборів; а згодом совєти використовували старі нацистські табори. Найгірше те, що деякі з цих таборів і далі мали тих самих в'язнів, а також те саме керівництво.

Історія відбудови Європи після Другої світової війни не має прецедентів. Гегемоністські завойовники наполенівського, вільгельмівського, гітлерівського типів зазнали краху раз і назавжди.

Для багатьох повоєнні роки були навіть гіршими, ніж воєнні. Після зими 1946-1947 років Британія, наприклад, жила на більш суворих харчах та раціонах палива, ніж протягом будь-якого періоду війни.

Данії, Швеції та Швейцарії вдалося майже повністю вціліти  - цим, можливо, пояснюється те, що “європейська свідомість” не розвинулася у цих країнах настільки сильно, як у всіх інших.

Читайте на ІП інші матеріали за темою "Холодна війна"

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.