АНОНС: Презентація фотоальбому унікальних світлин «Незалежність. Найкращий час»

Сьогодні Український інститут національної пам’яті спільно з «Укрінформом» та видавничим домом «Антиквар» презентують унікальний фотоальбом до 30-річчя проголошення незалежності України – «Незалежність. Найкращий час» / «Independence. Prime Time».

Про це повідомила пресслужба УІНП.

 

На сторінках видання 30 років незалежності показані крізь об'єктив фотокореспондентів "Укрінформу". Фотоархів агентства – найбільший в країні, він налічує понад пів мільйона фото, тож саме там зберігається найповніший фотолітопис нашої новітньої державності. Більшість світлин опубліковані в альбомі вперше.

Утім, презентований фотоальбом не є ілюстрованою історією України, радше це сфокусований погляд на шлях, пройдений країною за цей час, на сумні, радісні, хвилюючі та пам'ятні події, свідками й учасниками яких ми були. Кожному з п'яти розділів видання передує есе публіциста, письменника й театрального критика Віталія Жежери, яке допомагає відчути атмосферу й дух на тих відтинках нашого спільного шляху у 30 років завдовжки.

Фотоальбом виданий одразу українською та англійською мовами. Він вийшов друком у видавничому домі "Антиквар".


До участі у презентації запрошені як безпосередні творці фотоальбому, так і дипломати, урядовці, представники культурної та інформаційної сфер, яким це видання може стати в нагоді. Учасники зможуть отримати примірник фотоальбому.


Спікери презентації:

Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України;

Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;

Олександр Харченко, генеральний директор Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ";

Ганна Шерман, директорка видавничого дому "Антиквар";

Віталій Жежера, публіцист, письменник, автор есе, що увійшли до фотоальбому.


Час: 26 січня, вівторок, 12:00


Місце: "Укрінформ" (Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16, 2 поверх).


Презентація транслюватиметься на ютуб-каналі "Укрінформу". Відвідання заходу за акредитацією: anna@ukrinform.com та за дотримання правил відвідання пресцентру "Укрінформу" у період протиепідемічних обмежень.


Електронна версія фотоальбому також буде оприлюднена на сайті Українського інституту національної пам'яті.

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".