У Львові пропонують мораторій на пам'ятники Небесній Сотні

Ініціатив зі встановлення меморіальних знаків на честь загиблих під час подій на Майдані у січні-лютому 2014 року так багато, що варто ввести річний мораторій на встановлення будь-яких пам'ятників, знаків та таблиць.

Таку думку в ефірі tvoemisto.tv висловила заступник начальника управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш.

Чиновник нагадала про народний звичай - пам'ятник на могилі померлого можна ставити не раніше, ніж через рік після його смерті.

"Народ розуміє оцю тонку межу, мусить бути якась дистанція, - зазначила Магдиш. - І вже тоді у спокійному психологічному стані, виважено, мудро та розважливо думати, яким чином і де створювати меморіал чи меморіали – це вже люди мають вирішувати".

Ще один важливий момент – перед встановленням будь-чого повинен відбутись дуже широкий, прозорий і відкритий конкурс.

"Не конкурс між собою і не приватні ініціативи, а конкурс відкритий з обов'язковим публічним обговоренням, - наголосила чиновниця. - Бо засмічувати наші міста речами, за які нам потім буде незручно, які не будуть виконувати свої функції, не варто".

За словами чиновниці, пам'ятник повинен не лише повертати до пам'яті, він повинен показувати, як жити в майбутньому, повинен учити.        

У Львові так багато ініціатив, щодо встановлення різноманітних пам'ятників, малих архітектурних форм, таблиць та знаків, що це починає перетворюватись у проблему, підкреслила замкерівника управління культури облради.

"Це робилося і далі робиться без огляду на архітектурний, історичний, урбаністичний контекст, без того, щоб поговорити з людьми і запитати, чи вони хочуть там той пам'яник чи таблицю.Люди не зважають, чи той об'єкт не вибивається з загального тла будинку, вулиці, району, чи він естетичний, чи делікатно втручається в тіло міста, чи не ріже око", – наголосила Магдиш.

Відтак, зараз у Львові чиновники разом з архітекторами, художниками і просто громадськими ативістами розробляють положення про порядок встановлення пам'ятників та пам'ятних знаків.

"Пішла просто величезна хвиля народної ініціативи зі встановлення пам'ятників, алей, фігур, таблиць на честь хлопців з Небесної Сотні, які загинули на Майдані, - зазначила чиновниця. - [Але] це матеріальний слід повинен не тільки бути у вигляді таблиць та алей".

Магдиш запропонувала ентузіастам зі створення меморіальних знаків спробувати інші варіанти увічнення пам'яті загиблих.

"Скажімо, облаштувати дитячий майданчик і написати на одній з лавочок, що це на честь Небесної сотні, - пояснила вона. - Або провести інтернет в якусь сільську школу і назвати, можливо, це смішно звучить, що це інтернет в честь Небесної Сотні. Це краще працюватиме на той результат, за який ці хлопці стояли і гинули. Вони гинули за життя, вони зовсім не гинули за смерть і за пам'ятники", – вважає Ірина Магдиш.

Інша сторона медалі, на її думку, це те, що дуже часто народна ініціатива не бере до уваги загальний план розвитку територій, загальний план району, не враховує місію і роль громадського простору як такого.

Як відомо, восени 2013 року львівський кавовий бренд профінансував пам'ятник "відкривачу кави для Європи" Юрію Кульчицькому у центрі міста. Монумент і процедура його встановлення обурили значну частину львівської громади.

У квітні 2014 року Нацбанк випустив пам'ятну медаль "Небесна Сотня на варті".

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.