Нацбанк випустив медаль у пам'ять Небесної Сотні. ФОТО

Національний банк випустив пам’ятну медаль "Небесна сотня на варті", вшанувавши пам’ять людей, які загинули під час трагічних подій у Києві на початку 2014 року.

Про це повідомляється на сайті НБУ.

"Пам’яті відважних людей, патріотів України Національний банк присвячує пам’ятну медаль, увічнюючи подвиг Героїв Небесної сотні", – зазначив голова НБУ Степан Кубів. – Понад сто життів обірвалися для того, щоб повернути нашій Батьківщині майбутнє. Це величезна ціна, і це неоцінимий, неоплатний борг".

Пам’ятну медаль "Небесна сотня на варті" виготовлено з нейзильберу, якість карбування – "спеціальний анциркулейтед", маса – 16,54 г, діаметр – 35,0 мм, тираж – до 100 000 штук.

Коштуватиме пам’ятна медаль 20 гривень (у сувенірній упаковці – 30 гривень).

 

На аверсі медалі зображено архангела Михаїла в оточенні українського орнаменту; під ним написи: "Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама. Тебе я любив і любив Україну, вона, як і ти, була в мене одна" та "Героям слава!".

 

На реверсі – герої подій українського Майдану на барикаді, один із яких тримає синьо-жовтий Державний Прапор України (використано тамподрук); угорі напис "Небесна сотня на варті".

 

Вірш-реквієм "Мамо, не плач. Я повернусь весною…", рядки якого розміщено на аверсі медалі, неодноразово звучав зі сцени Майдану. Автор твору – поетеса Оксана Максимишин-Корабель.

Над створенням пам’ятної медалі працювали художник-скульптор – Анатолій Дем’яненко та скульптор – Володимир Атаманчук.

Дивіться також інші матеріали за темою "Нумізматика" та "Майдан"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.