Пам'ятник кавовому бізнесмену Кульчицькому обурив львів'ян. ФОТО

Пам’ятник Юрію-Францу Кульчицькому у Львові, урочисто відкритий на площі Данила Галицького 22 жовтня, обурив громадськість.

Причиною обурення стала відсутність конкурсу та узгодження проекту скульптури з громадою міста. повідомляє ZIK.

Це вже не перший пам’ятник, встановлений в історичній частині Львова спонсорським коштом за не зовсім прозорою процедурою, стверджує видання. Як наслідок, невдоволені активісти об’єднались у Фейсбуку, вимагаючи контролю за публічним простором міста.

Зараз у спільноті "Нас не питали!" вже понад півтисячі учасників. Серед обурених непрозорою процедурою – громадські діячі, науковці, культуртрегери, митці та журналісти. Вони звернулись до міського голови й мають намір проводити відкриті дискусії про механізми управління публічним простором.

Пам'ятник Юрію Кульчицькому у Львові. Український шляхтич, Кульчицький народився в 1640 році в Кульчицях під Самбором (Львівщина). Був козаком на Січі, потрапив у османський полон, де досконало вивчив турецьку мову. Працював перекладачем для австрійської Східної торгівельної компанії в тоді турецькому Аккермані. Потім відкрив власний бізнес у Відні

Пам’ятник Юрію Кульчицькому, який, за легендою, запровадив у XVII сторіччі кавову традицію у Європі, виготовило і встановило за 300 тисяч грн львівське підприємство "Галка" (кавова фабрика). Але конкурс не провело, хоча це передбачалося відповідним рішенням міськради.

"Я думаю, що поспішали, – пояснив відсутність конкурсу заступник міського голови з гуманітарних питань Василь Косів. – Бо планували зробити все цього року. Але саме таким чином Кульчицький з’явився".

Меценати справді квапились – хотіли приурочити відкриття пам’ятного знаку до 330-ї річниці Віденської битви, пояснює генеральний директор "Галки" Борис Дубовий. За його словами, "це не пам’ятник Леніну, щоб для його встановлення потрібні були якісь конкурси".

Пам'ятник Кульчицькому у Відні. Під час битви за Відень 1683 року, переодягнувшись турком, українець пройшов крізь османський табір, щоб зв'язатися з союзниками. Після цього повернувся в обложене місто зі звісткою про скору допомогу. Вдячні городяни подарували йому будинок у Відні, а командир союзників Ян Собеський - 300 мішків кави із захопленого турецького обозу. Кульчицький відкрив у Відні кав'ярню "Під синьою пляшкою", започаткувавши австрійську та центральноєвропейську кавову традицію. На цьому пам'ятнику Кульчицький убраний у турецький одяг - саме в такому він обслуговував відвідувачів

Василь Косів наголосив, що скульптура невелика, глобально на міський простір не впливає і використовувати його не заважає. Такі скульптури він запропонував називати "тимчасовими пам’ятниками чи пам’ятними знаками" – на відміну від тих, які встановлюються назавжди.

Тим часом активісти ініціативи "Нас не питали!" запропонували міськраді унормувати правила встановлення пам’ятників - як постійних, так і тимчасових.

Автор пам'ятного знаку Кульчицькому, скульптор Роман Кикта стверджує, що це модернове вирішення з елементами стилізації. Пояснив, що намагався зобразити Кульчицького як "галичанина, козака, воїна і людину, яка заснувала традицію пиття кави".

 Портрет Кульчицького останньої чверті XVІІ сторіччя

Коментуючи ідею встановлення у Львові пам’ятника Іванові Сірку, мер Андрій Садовий пообіцяв урахувати резонанс, який виник навколо Кульчицького, неодмінно провести конкурс і обрати найкращий проект скульптурної композиції та благоустрою території навколо неї.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.