У Львові померла Стефанія Шабатура – мисткиня та громадська діячка

17 грудня у віці 77 років пішла з життя Стефанія Шабатура, багаторічний політв’язень.

17 грудня 2014 р. у Львові померла після тяжкої хвороби видатна художниця декоративно-ужиткового мистецтва, громадська діячка, член правозахисної Української Гельсінкської групи Стефанія Шабатура.

Стефанія Михайлівна Шабатура. Фото: dyvys.info

 

Народилася Стефанія Михайлівна 1938 року в с. Іване-Золоте Тернопільської області. 1961 р. закінчила художнє училище, 1967 р. – Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, за фахом художник-прикладник. Проектувала і ткала гобелени й брала участь у численних виставках. Член Спілки художників України. Брала участь в роботі львівського Клубу творчої молоді "Пролісок" (КТМ), розповсюджувала самвидав.

Заарештована 12.01.1972 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації й пропаганди. Брала активну участь в акціях протесту, голодовках. Їй інкримінували, зокрема, розповсюдження машинописної збірка В. Стуса "Веселий цвинтар". Засуджена за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 5 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 3 роки заслання. Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі в Мордовській АССР, на засланні – у селі Макушино Курганської області.

У лютому 1979 року підтримала Українську Гельсінкську групу, оголосивши себе її членом. Брала активну участь в протестних акціях в'язнів. Співавтор листів і звернень до міжнародних і радянських організацій. КДБ знищив 70 екслібрисів і понад 150 рисунків Шабатури. Була співавтором багатьох збірників поетів і звернень до різних міжнародних організацій і радянських установ.

2 грудня 1979 р. закінчився її строк заслання і вона повернулася на Україну. Жила у Львові під адміністративним наглядом. У кінці 80-х була активісткою Львівських організацій Меморіалу, Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої Української Греко-Католицької Церкви. Протягом 1990–1995 рр. була депутатом І демократичного скликання Львівської міської ради. Саме рада цього скликання 3 квітня 1990 року ухвалила рішення здійняти синьо-жовтий прапор на будівлі міської Ратуші. Прапор урочисто підняли депутати Стефанія Шабатура, Зеновій Саляк та Євген Шморгун.

З 1991 р. була головою Марійського товариства милосердя. Працювала художницею в текстильній промисловості. 1999 р. нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, 2006 р. – орденом "За мужність" І ступеня.

 

Стефанія Шабатура, видатна мисткиня і громадська діячка, член правозахисної Української Гельсінкської групи, померла 17 грудня 2014 року після тяжкої тривалої недуги

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.