АНОНС. “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” – програма заходів

Інтерактивний виставковий простір “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” запрошує на культурно-просвітні заходи 4–7 грудня.

Програма заходів:

4 грудня (четвер)
Початок о 18.00 год.

Презентація книги "Слово Майдану"

Бібліотека Майдану запрошує всіх на свою першу презентацію в рамках інтерактивного виставкового проекту "Творчість Свободи". Книга "Слово Майдану" є унікальним виданням зі ста оповідань учасників та очевидців тих зимових подій. Це спогади представників майже всіх служб, підрозділів, напрямів і рухів Майдану, які автор - Олег Віноградов - особисто записав на диктофон у епіцентрі подій. Окрім зустрічі з паном Олегом, на вас чекатимуть щирі історії з уст самих героїв книги.

Вхід на презентацію – вільний.

5 грудня (п’ятниця)
Початок о 18.00 год.

Майстер-клас з розмальовування касок, а також розповіді про те, як цей вид мистецтва зародився і розвивався на Майдані від ініціаторів і колекціонерів цього барикадного хендмейду – представників Спілки художників Українського дому та Мистецької сотні Ігоря Левченка, Наталі Кадін-Фесенюк, Юрка "Пікассо".

7 грудня (неділя)
Початок о 17.00 год.

Презентація фільму "Чорний зошит Майдану"

Документальний альманах "Чорний зошит Майдану" знімався протягом чотирьох місяців студентами 2-го режисерського курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. На Майдані вони не лише шукали своїх героїв, знімали їх, а й працювали волонтерами. Це історії про людей, для яких Майдан став невід’ємною частиною їхнього життя. Від танців і співів у грудні до перших пострілів у січні, від щастя та ейфорії до виснаження і втоми. Це історії про людей, які відстояли свою гідність і готові боротись далі, це розповіді, в яких емоції важливіші за слова. Революція очима студентів, які дивились і бачили, шукали і знаходили… Отже… 13 особистостей. 13 камер. 13 своєрідних поглядів на світ.

Слідкуйте за анонсами про події (можливі зміни) на: www.honchar.org.ua, www.facebook.com/honchar.museum, www.facebook.com/pages/Музей-Майдану

і приходьте у цей простір Свободи – це Ваш Культурний Майдан, творімо Майбутнє вже прямо тут і зараз…

МІСЦЕ: Музей Івана Гончара, вул. Лаврська, 19.
Тел. для довідок: (044) 288-92-68, (044) 360-90-77 / honchar_museum@ukr.net

 

 

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»