Київ має позбутися 105 пам’ятників та пам’ятних знаків комуністичного режиму — Інститут національної пам’яті

У столиці досі стоять 12 пам’ятників Іллічу та стела чекістів. Український інститут національної пам’яті звернувся до київського міського голови Віталія Кличка щодо необхідності демонтувати низку пам’ятників та пам’ятних знаків.

Запропонований перелік об’єктів, що, відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", необхідно усунути з громадського простору в першу чергу, підготували співробітники УІНП.

Понад сотня столичних пам’ятників та пам’ятних знаків досі уславлюють більшовицьких діячів - тих, хто зі зброєю у руках боровся проти українських військ, або санкціонував окупацію та політичні репресії.

"Йдеться про 12 пам’ятників Леніну, а також досі не демонтований барельєф на станції метро Театральна, — каже співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд. —

На вулиці Інститутській можна побачити меморіальну дошку Дмитрові Мануїльському, який був не лише членом Політбюро компартії, заступником голови Ради Міністрів УРСР, а й очолив кампанію з вилучення церковних цінностей, що обернулась грабунком українських храмів".

Перелік пам’ятників у Києві, що підлягають демонтажу, зайняв 3 аркуші, перелік пам’ятних знаків — 11 аркушів. Він містить не тільки назви і місця розташування, а й обгрунтування - чому та чи інша особа підпадають під дію законів про декомунізацію.

Перелік дивіться на сайті УІНП.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.