У Житомирі увічнили військовий союз УНР і Польщі

6 жовтня в Житомирі урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену Симону Петлюрі та Юзефу Пілсудському.

Про це повідомляє видання Житомир-Онлайн. Пам'ятний знак установили на фасаді кінотеатру "Україна". На його місці у квітні 1920 року розташовувався будинок, у якому перебували Головний отаман війська Української народної Республіки Симон Петлюра і Начальник Польської держави Юзеф Пілсудський після звільнення міста від Червоної армії.

 

Захід присвячено 95-й річниці угоди про військово-політичний союз між УНР та Польщею, яка виповнюється в 2015 році.  Документ було підписано 21 квітня 1920 року між керівниками обох держав у Варшаві, через що він став відомий як Варшавська угода, або ж пакт Петлюри - Пілсудського. 

 

Ініціаторами встановлення дошки виступили  ЖОМГО "Союз польської шляхти", "Фундації свобода і демократія"  за підтримки першого заступника житомирського міського голови Сергія Сухомлина. Автор - житомирський художник Юрій Дубінін. На урочисту церемонію відкриття зібралися польські дипломати, українські науковці, краєзнавці, школярі та представники польських організацій. Освячували меморіальну дошку священики православної та римо-католицької церков. 

 

Головною ідеєю, на якій наголошували ініціатори події, було вшанування спільної боротьби за незалежність під гаслом "За нашу і вашу свободу!". Голова Союзу польської шляхти Житомирщини Наталія Костецька-Іщук відзначила: 

"Польща була єдиною державою, яка за допомогою зброї підтримала українську незалежність. Під гаслом "За нашу і вашу свободу" поляки і українці боронили незалежність своїх держав. Відкриття цієї дошки дозволяє донести до житомирян правду про те, що справжнім другом України і найбільш стабільним її союзником є Польща".

А житомирський краєзнавець Георгій Мокрицький підкреслив значення події для місцевої громади: "Від сьогодні ім‘я нашого славного сина і лідера українців Симона Петлюри офіційно буде викарбуване на пам’ятній дошці. Радянська пропаганда із наших героїв і лідерів зробила злочинців і бандитів. А польське гасло "За нашу і вашу свободу" не лише було актуальним тоді, а й не втрачає своєї актуальності досі".

Крім того, гості заходу мали змогу ознайомитися з виставкою "Про союз Орла з Тризубом" та переглянути фільм "Трудне братерство", які відтворюють історичний контекст доволі непростого українсько-польського союзу 1920 року. 

Один зі стендів виставки про українсько-польський союз 1920 року 

Довідка ІП:

Відповідно до Варшавського угоди 21 квітня 1920 року Польща визнавала незалежність УНР і Директорію на чолі з Симоном Петлюрою. Натомість Україна змушена була поступитися Західною Україною (яка вже була окупована)  на користь Польщі. Цей союз викликав багато суперечок у середовищі українських політиків, однак він урятував українські уряд та військо від військово-політчиної катастрофи, у якій вони опинилися під натиском білогвардійців і більшовиків в кінці 1919 року.

Польский уряд зобов'язався надати значну матеріально-технічну допомогу Армії УНР, а Військо Польське в квітні - травні 1920 року розпочало спільний з українською армією наступ на Київ. Однак через контрудари Червоної армії війська союзників були відкинуті на захід, а сам радянський наступ удалося зупинити лише в ході битви під Варшавою 13 – 25 серпня, а також - під Замостям 28 серпня – 2 вересня. 

Після розгрому радянських військ союзники змогли відвоювати землі Західної України, проте, мотивуючи великими втратами Польщі у війні, частина польського політикуму закликала до припинення бойових дій. 12 жовтня 1920 р. польська сторона без узгодження з українськими союзниками уклала перемир’я з Радянською Росією. Надалі Армія УНР боролася з більшовиками наодинці і 21 листопада змушена була відступити на окуповану поляками територію.

У березні 1921 року в Ризі Польща підписала мирний договір з Радянською Росією, в якому визнавала існування Української СРР і Білоруської СРР. З іншого боку, угода закріплювала польську окупацію західноукраїнських і західобілоруських земель.  

Читайте також: 

"Диво на Віслі": український вимір

Союз Петлюри і Пілсудського. Як це було

"Я воював за Україну, а не Польщу!" Про генерала Марка Безручка

Могили Безручка та інших українських військових. ФОТО

Інтеграція галицьких українців до Польської держави у 1920-1930 роки

Прометеї двох народів: люди, які примиряли Польщу та Україну

 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".