Головну вулицю Дніпропетровська названо на честь Яворницького

Центральну вулицю Дніпропетровська - 5-кілометровий проспект Карла Маркса, розташований у Шевченківському, Соборному та Центральному районах міста - перейменовано на проспект Дмитра Яворницького.

Відповідне розпорядження підписав міський голова Борис Філатов, повідомляє офіційний сайт Дніпропетровської міськради.

Історичні назви проспекту — Велика бульварна вулиця, Катерининський проспект (1834-1923), проспект Карла Маркса (1923-2016).

Дмитро Яворницький (1855-1940) — історик, археолог, фольклорист, академік Всеукраїнської академії наук. Один із найґрунтовніших дослідників історії Запорозької Січі, знавець "козацької старовини".

У 1902 році був запрошений на посаду директора Катеринославського історично-археологічного музею, перетворивши його на впливовий науковий і суспільний центр. З того часу і до смерті мешкав у Дніпрі, ставши міською легендою.

Цим же розпорядженням мера проспект Кірова, що у Центральному районі, перейменовано на проспект Олександра Поля (геолог, дослідник Криворізького рудного басейну, археолог, промисловець).

Вулиця Леніна, що у Шевченківському та Центральному районах міста, повернула собі історичну назву – вулиця Воскресенська.

Вулицю Шаумяна, що в Соборному районі, перейменовано на вулицю Архітектора Дольніка. Парк Ленінського комсомолу перетворився на парк Зелений Гай.

Вулиця Володимира Ошка, що в Новокодацькому районі, відтепер має назву вулиця Солідарності.

Загалом у Дніпропетровську близько 300 комуністичних топонімів. У листопаді 2015 року перейменовано 57 із них, решту має перейменувати нещодавно обраний міський голова.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.