В Києві відкрилася виставка про українське жіноцтво за кордоном

У Київському міському будинку учителя відкрилася документальна виставка "Українське жіноцтво за кордоном".

В експозиції представлені документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки, що  інформують про активну громадську, культурно-освітню та соціально-харитативну діяльність українського жіноцтва за кордоном.

Виставка розкриває долі таких яскравих представниць українського жіноцтва за кордоном, як Софія Русова, Ольга Басараб, Наталія Полонська-Василенко, Валерія О’Коннор-Вілінська, Зінаїда Вітвицька, Наталія Пазуняк, Олександра Сулима-Бойко, Стефанія Савчук, Марія Квітковська, Лідія Бурачинська та інших.

Організація державного відродження України під час маніфестації, організованої до тижня поневолених націй, 1978 р.

Відвідувачі отримають можливість ознайомитися з невідомими широкому загалу документами 16-и українських жіночих організацій, що діяли у 9-х державах на 4-х континентах світу.

Серед них Український жіночий союз в Чехословаччині, Союз українок-емігранток у Польщі, Союз українок Франції, Об’єднання українських жінок в Німеччині, Товариство українських жінок ім. Олени Теліги в Англії, Український Золотий Хрест (США), Союз українок Америки, Організація українок Канади ім. Ольги Басараб, Ліга українських католицьких жінок Канади, Комітет українок Канади, Об’єднання жінок ліги визволення України (Канада), Організація українок "Відродження" в Аргентині, Союз українок в Австралії, а також Світова федерація українських жіночих організацій.

Вхід вільний. Виставка триватиме до 31 березня 2016 р.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?