КІРОВОГРАД ПЕРЕЙМЕНОВАНО. Декомунізація міст і сіл України завершилася

Сьогодні Верховна Рада ухвалила постанову про перейменування 13 населених пунктів. Серед них - обласний центр Кіровоград.

Про це на брифінгу перед журнаілстами повідомив Голова Верховної Ради Андрій Парубій, пише "Українська правда".

Місто одержало нову назву - Кропивницький, на честь Марка Кропивницького (1840 - 1910) - видатного українського актора, режисера й засновника професійного українського театру, який жив і працював у цьому місті. 

За перейменування проголосувало 230 народних депутатів.

Так, Кіровоград став останнім обласним центром, який було перейменовано в рамках декомунізації.

"Більшість громад скористалися своїм правом – і крок за крок ми перейменовували міста і містечка, які носили давні комуністичні назви. Кожен "чистий четвер" був святом для багатьох громад, яким було повернуто давні українські назви", – зазначив Парубій.

"Сьогодні фактично ми цей процес завершили" – заявив він.

"Разом за той період було перейменовано 1012 населених пунктів та районів в Україні. Ми повернули українським містам споконвічні назви. Це і Олешки на Херсонщині, і Кам'янське на Дніпропетровщині, і Бахмут на Донеччині", – сказав спікер.

Парубій порадів: "Сьогодні ми перейменували ще 10 узгоджених із громадою міст і населених пунктів. А головне – сьогодні ми перейменували обласний центр Кіровоград".

"Давнє українське козацьке поселення не може носити ні імперську, ні радянську назву. Відтепер Кіровоград став Кропивницьким. І це рішення профільного комітету, яке об'єднало зал", – вважає він.

Крім того Верховна Рада в рамках цього закону прийняла рішення про перейменування кількох населених пунктів Миколаївської, Одеської, Харківської областей а також Закарпатської, та Чернігівської областей. Так, село Жовтневе Хустського району Закарпатської області перейменували на село Забереж; село Червонознам’янка Іванівського району Одеської області - на село Знам’янка; а село Петрівка Борзнянського району Чернігівської області - на село Махнівка.

Також парламент підтримав перейменування ще кількох населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Селище Красний Пахар Вуглегірської міської ради Бахмутського району Донецької обл. одержало назву Ступакове; село Комінтернове Волноваського району стало селом Пікузи; село Красна Зоря Малоіванівської сільської ради Перевальського району Луганської обл. перейменували на село Чорногорівка.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.