Ім'я мецената Євгена Чикаленка може з'явитися на карті Києва

Комісія КМДА з питань найменувань підтримала перейменування вул. Льва Толстого в центрі Києва на вул. Євгена Чикаленка.

Про це "Історичній правді" повідомило джерело в КМДА. Відомо, що відповідну пропозицію внесли Український інститут національної пам'яті та Просвітницький центр ім. Євгена Чикаленка.

Саме на теперішній вул. Льва Толстого містився маєток Чикаленка, де він проживав. Між іншим, у Києві є ще дві вулиці, один провулок, одна площа і станція метро імені Льва Толстого. 

Незабаром питання буде винесено на громадське обговорення.

ДОВІДКА:

Євген Чикаленко (1861-1929) - визначний український громадський діяч, меценат, агроном, видавець, публіцист. У 1908 р. був ініціатором заснування Товариства українських поступовців і його фактичним неофіційним головою. Доклався до поширення національної свідомості заснуванням українських щоденних газет на Наддніпрянщині - "Громадська думка" (1906) і "Рада" (1906-1914).

Фінансував видання творів Володимира Винниченка та Володимира Уманця-Комарова та ін. Був головним фундатором Академічного дому (гуртожитку для студентів) у Львові. Чикаленку належать слова: "Україну потрібно любити не тільки до глибини душі, а й до глибини власної кишені".

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?